«Звук свободи» : Справжня війна з педофілією. Фільм, який показує, як це відбувається в Америці

Стрічка з Джимом Кевізелом у головній ролі (актор відомий за роллю Ісуса Христа у фільмі Мела Гібсона «Страсті Христові») розповідає про війну проти сутенерів і звідників, які постачають дітей американським педофілам. Фільм заснований на реальних подіях і розповідає історію Тіма Балларда, федерального агента з 12-річним досвідом затримання збоченців.

Майже кожна рецензія в мейнстримових ЗМІ містить слова «QAnon» і «Трамп», що є чітким сигналом для читачів або глядачів, які ставлять під сумнів правдивість і мистецьку цінність стрічки

Стрічка «Звук свободи» (англ. Sound of Freedom) підкорює Америку: за два тижні цей малобюджетний фільм заробив у кінотеатрах $90 млн, а після цього вікенду може сягнути магічної позначки у сто мільйонів, попри конкуренцію за увагу глядачів з останньою версією «Індіани Джонса» з Гаррісоном Фордом та «Місією нездійсненною» з Томом Крузом. І все це попри масовану критику з боку мейнстримових ЗМІ. Стрічка з Джимом Кевізелом у головній ролі (актор відомий за роллю Ісуса Христа у фільмі Мела Гібсона «Страсті Христові») розповідає про війну проти сутенерів і звідників, які постачають дітей американським педофілам. Фільм заснований на реальних подіях і розповідає історію Тіма Балларда, федерального агента з 12-річним досвідом затримання збоченців.

Головний герой, врятувавши 8-річного Мігеля з рук педофілів у Гондурасі, залишає службу, щоб, цілком приватно, врятувати його 11-річну сестру Росіо, яку змушують надавати сексуальні послуги в Колумбії. Баллард створив організацію «Operation Underground Railroad», якій з 2014 року вдалося врятувати з рук педофілів кілька тисяч дітей і підлітків. «Звук свободи» я дивився двічі, щоразу зі комком в грудях і сльозами на очах.

Це не пропаганда, а дуже добре знятий фільм: хоча, згідно з волею творців, у ньому немає драматичних сцен, глядачі – завдяки віртуозності режисера Алехандро Монтеверде – чудово розуміють, що зараз станеться з маленькими дітьми. Вони легко здогадуються про це, коли бачать реакцію агента Балларда, який переглядає сцени дитячої порнографії для суду. Або коли п'яний американський турист, вочевидь у шльопанцях і з пляшкою міцного алкоголю в руках, прикриває фіранку в брудному готельному номері з переляканою 11-річною дитиною, розмальованою, як професійна повія. Автентичні чорно-білі кадри з камер відеоспостереження, що фіксують викрадення дітей з вулиць бідних міст, також справляють драматичне враження.

Деякі діалоги надовго закарбовуються в пам'яті. Як, наприклад, сповідь колишнього спільника гангстерів, який навернувся після того, як довідався, що 25-річна повія, виявляється, насправді була 14-річною, працюючи секс-рабинею з шестирічного віку. – На мить я зазирнув її в душу. Там був смуток і темрява. І цією темрявою був я, – ці слова підкреслюють, що цієї практики не існувало б, якби не було попиту на секс з дітьми. Якби не було мільйонів любителів кількарічних «моделей», «манекенниць» чи «курчаток», як їх називають на сленгу педофілів.

Ще одна цитата, що запам'яталася. – Навіщо ви це робите? – запитують агента Балларда у фільмі. – Тому що Божі діти не продаються, – відповідає на це запитання головний герой фільму. І ця фраза стала ключовою для цієї стрічки. У зверненні, яке звучить кілька хвилин після фінальних титрів, Кавізел підкреслює, що «Звук свободи» – це більше, ніж просто фільм. Актор нагадує, чим був роман «Хатина дядька Тома» для аболіціоністського руху в XIX столітті. – «Ми віримо, що цей фільм може стати великим кроком на шляху до ліквідації такого явища як торгівля дітьми», – каже він. Нагадуючи, що в нас сучасний і нібито прогресивний час у нас є більше рабів, ніж тоді, коли рабство було легальним, і, щонайменше, кілька мільйонів з них – це діти.

Щороку в США зникає близько 460 тисяч дітей, 2 мільйони зазнають різного роду насильства (переважно сексуального), тисячі приїжджають з Мексики, щоб стати секс-іграшками для американців. Автори фільму, зокрема відома та визнана акторка Міра Сорвіно, яка грає у фільмі роль другого плану, розповідають нам, що це драматична проблема. – Це найбільш швидкозростаючий сегмент злочинного світу, якого вартість сягає 150 мільярдів доларів. За останні п'ять років кількість фільмів з дитячою порнографією зросла на 5 000 відсотків.

Така дитина приносить більший дохід, ніж наркотики. Ви можете продати її п'ятьом клієнтам на день і так протягом 5-10 років, тоді як наркотики продаються лише один раз, – стверджує головний герой фільму.

Кадр з фільму «Звук свободи» (2023). Фото: Image Capital Pictures / Film Stills / Forum

Але для мейнстримових ЗМІ набагато важливіше, ніж сучасне рабство, є те, хто розповідає цю історію. У більшості рецензій поряд із неприхованим шоком від того, що фільм має такий успіх, одразу ж з'являються спроби пов'язати творців фільму з «ультраправими» групами, конспірологічними теоріями на кшталт «QAnon», згідно з якими вкрай розбещені еліти змовляються проти звичайних людей. За словами журналу «Rolling Stone», цей фільм є «трилером про торгівлю дітьми, приправленим ідеями «QAnon», щоб зачепити свідомість схиблених на теорії змови бумерів».

У схожому ключі пише про фільм і газета «Washington Post». Газета «The Guardian», тим часом назвала фільм «QAnon трилером». Майже в кожній рецензії є посилання на слова Джима Кавізела, сказані ним на конференції кілька років тому, де він визнав, що його погляди близькі до руху «QAnon».    

    Справжньою «вишенькою на торті» є рецензія Марка Трейсі в «New York Times». Цитую уривки з третього та четвертого абзаців цього тексту: «Фільм заснований на реальних подіях: Кавізел грає Тіма Балларда, агента Департаменту внутрішньої безпеки, який розслідував справи педофілів (пізніше він заснував організацію по боротьбі з кіднепінгом «Operation Underground Railroad», став частим гостем на телеканалі «Fox News» і був призначений президентом Дональдом Трампом в консультативну групу по боротьбі з торгівлею дітьми». І далі, «деякі критики розглядають фільм як звернення до послідовників руху «QAnon», які поширюють фальшиві теорії змови, що мають на меті звинуватити ліві еліти в педофілії». І навіть не допомагає те, що Ніл Гармон, голова студії «Angel Studios» і продюсер, в одному зі своїх інтерв'ю спростував такі інтерпретації: «Будь-хто, хто бачив фільм, знає, що це не фільм про теорії змови, як і це не фільм про політику».

Майже кожна рецензія в мейнстримових ЗМІ містить слова «QAnon» і «Трамп», що є чітким сигналом для читачів або глядачів, які ставлять під сумнів вірогідність і мистецьку цінність стрічки. Ще один спосіб, яким пробують дискредитувати або применшити значення фільму «Звук свободи» – це вперте описування його як «faith-based film», тобто в дослівному перекладі – фільм «натхненний вірою». – Ми не хочемо, щоб нас таврували як фільм, заснований на релігії. Ми даємо людям неабиякий досвід. Але необхідно дати зрозуміти не тільки кіноіндустрії, але й ЗМІ та розбещеному світу, що наші діти – це діти Божі і вони не продаються, – сказав Джеймс Кавізел. «Звук свободи» було знято п'ять років тому. Картину замовило міжнародне відділення кіностудії «Fox», а після того, як цю кіностудію поглинув «Disney», стрічка на роки зникла у чорній дірі дистрибуції.

Ситуація змінилася, коли в березні цього року права на дистрибуцію викупила незалежна студія «Angel Studios». – «Цей фільм застряг, він не міг потрапити в прокат, але врешті-решт виявилося, що глядачі мають більшу владу», – сказав керівник студії Джош Гармон. Його фірма намагається протиставитися багатим голлівудським компаніям, які, здається, «контролюють доступ» до всієї кіноіндустрії. Фільм вийшов на екрани 4 липня 2023 року, у День незалежності США, який традиційно вважається найкращою датою літнього кінопрокату. І в цей день він отримав звання найбільшого блокбастера. Бізнес-план, створений у березні, передбачав продаж двох мільйонів квитків, які б мали символізувати два мільйони дітей, що зазнали насильства. Це було нелегко, адже фільм мали показати лише на 2 852 екранах, що в масштабах США є невеликим охопленням. Кінобізнес є нещадним: фільми, які не набирають аудиторію або втрачають її, знімають з прокату.

Проте в кінозалах був аншлаг. Перша ніч принесла $19,6 млн від продажу квитків, а після першого тижня – ця сума складала вже $45,7 млн. Найбільше переглядів стрічка здобула в Interior, тобто «землях поміж», як називають більш консервативні штати між лівими Каліфорнією та Нью-Йорком. Техас, Аризона, Флорида, Юта – найбільша кількість глядачів була саме там. – Один з представників кіностудії сказав, що для того, щоб фільм увійшов до трійки лідерів за продажами після першого тижня на екранах, на його рекламу потрібно витратити $11–12 млн, – розповідає Ніл Хармон.

Таких грошей у «Angel Studios» не було, але була бізнес-модель: вони зібрали серед дрібних інвесторів, пов'язаних з компанією з попередніх проєктів, $5 млн, необхідних для рекламної кампанії (які отримають частину з можливих прибутків).

Однак успіх визначили самі глядачі, які передавали інформацію про фільм і покази один одному за допомогою так званої «сарафанної пошти». Інформацію посилювали пости в соціальних мережах – переважно «TikTok» і «Twitter» – які дали несподіваний ефект. Підтримка знаменитостей, популярних серед консервативної аудиторії, безумовно, також допомогла. Окрім Кавізеля («це другий за важливістю фільм, після «Страсті Христові», в якому я знявся»), подивитися стрічку, серед інших, закликали Мел Ґібсон та Ілон Маск. Дана Вайт, засновниця конференції зі змішаних бойових мистецтв «UFC», не лише викупила для усіх своїх співробітників квитки, але й закликала інших роботодавців зробити те саме. Касовий успіх фільму «Звук свободи»" також є прикладом того, на що здатні сучасні технології. «Angel Studios» використовує електронну систему купівлі квитків «pay-it-forward» (заплати за когось), винайдену під час рекламної кампанії показів біблійного серіалу «Обрані».

Сервіс дозволяє фанатам купувати квитки за тих, хто не може собі цього дозволити. Охочий отримати безкоштовний квиток, вводить поштовий індекс, за яким сайт знаходить найближчий кінотеатр, де буде демонструватися фільм. Потім він чи вона отримує код, за допомогою якого кінотеатр отримує гроші за квиток на обраний сеанс. Навесні таким чином вдалося придбати квитки для 20 000 глядачів на фільм «Його єдиний син» (біблійна історія про Авраама – фільм з бюджетом $250 000, що заробив $12 мільйонів). Від моменту як стрічка «Звук свободи» вийшла на екрани та до моменту написання цієї статті, таким чином було придбано квитків на суму в кілька мільйонів доларів.

Сервіс працює бездоганно, після показу з титрів глядачі дізнаються, що є така можливість й вони цим користуються. Закінчуючи написання цього тексту, стрічка «Звук свободи» все ще йде у кінотеатрах, навіть якщо їй приходиться конкурувати з останнім фільмом Тома Круза з серії «Місія нездійсненна», рекламний бюджет якого є величезним. Кількість проданих квитків сягнула 9 мільйонів і продовжує зростати. Це в п'ять разів більше від запланованого.

Всупереч Голлівуду, всупереч мейнстримовим ЗМІ, всупереч професійним кінокритикам, завдяки глядачам, фільм, що свого роду хрестовим походом, залишається на екранах кінотеатрів вже третій тиждень поспіль. – Павел Бурдзи з Нью-Йорка

https://tyzhnevyk.tvp.pl/%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F" style="color: #dddddd;"> TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– Переклав Юрій Ткачук