МПодібно як це діється в деяких американських штатах — також у Великій Британії батьки починають боротися за зміну системи та виду матеріалів, що використовуються для сексуального виховання по школах.
Бо ці матеріали там надають вісім різних «благодійних ЛГБТ-організацій».
Відділ освіти в ім’я «підтримки сексуальних меншин» забороняє батькам навіть копіювати і розміщувати цей контент у медіа.
Цю проблему представляє зокрема лондонське щоденне видання «The Telegraph» у числі від 20 червня 2023 р., в статті «Жорсткий секс, фетиші та сотні видів статевості».
47-річна Клер Пейдж, матір двох школярок, які відвідували початкову, а потім середню школу в Луїшемі (передмістя Лондона), не могла повірити власним очам, коли їй у школі показали матеріали, що представляють дітям «навіть сотні можливих видів статі». Її обурення викликали вміщені там порнографічні матеріали, такі як жорсткий секс і фетиші. Коли вона хотіла це скопіювати, а потім розмістити в медіа, на це не погодилося керівництво школи, посилаючись на вказівки відділу освіти.
Попри це, Клер розпочала боротьбу з системою, в якій становище так званої третьої сторони — в цьому випадку організації «Stonewall-charity LGBT» — має більше значення, ніж занепокоєння і навіть шок батьків. У розмові з журналістом видання ця мати заявила, що її сумніви щодо програми сексуального виховання у школі з’явилися ще 2018 року. «Моя молодша донька, тоді 9‑річна, повернувшись із занять у початковій школі, почала мене повчати, що в житті є «набагато більше видів статі, ніж тільки дві», і що «коли ми говоримо про якусь історичну постать, то треба казати ‘вони’ бо ж ми не маємо певності, який займенник вжити, ‘він’ чи ‘вона’, а може, ще якийсь інший». «Я визнала таку виховну ідею дивною (wacky idea). Пішла до школи, де з недовірою почула, що це нові вказівки Міністерства освіти у справі сексуальної освіти, встановлені у співпраці з організаціями ЛГБТ», — згадує Клер Пейдж.
Ці вказівки стали запроваджувати у програмах усіх шкіл Англії в 2019 році. Вони містили, зокрема, промоцію символічної постаті «Попелюшки», яка може магічним чином змінювати свою стать, причому багато разів. Клер визнала таку освіту «якнайбільш суперечливою і провокативною до психічних проблем у дітей».
Окрім того, вона виступила проти поглядів, що таке виховання є «політично нейтральним», бо воно суперечить законам, обов’язковим для шкільної освіти. 2021 року на сайті «Stonewall-charity LGBT» жінка знайшла лінки з матеріалами, що пропагують фетиші, сексуальні іграшки та підручники для «швидкого, жорсткого й анонімного сексу».
Занепокоєна матір знову зібралася до школи, цього разу вже середньої. Коли вона знову попросила показати їй «наочні матеріали», то визнала, що «пережила шок, бо директор школи звинуватив мене в ‘переслідуваннях творців цих матеріалів’».
Пізніше, коли Клер, посилаючись на закон про свободу в питаннях інформації (freedom information law), хотіла скопіювати ці матеріали, щоб показати їх іншим батькам та медіа, дирекція не погодилась на це, посилаючись на «угоду про таємницю», укладену з постачальниками матеріалів. Подібно як це підкреслювали вже чимало батьків у США, Клер Пейдж також помітила, що «наші школи та управління освіти хочуть по-своєму формувати суспільство, коштом відмови в правах, які належать батькам.
Ці програми роблять так, що діти починають ставити під сумнів свою статевість. Власне кажучи, сьогодні складно було би знайти сім’ю, в якій не було би дитини, що має проблеми зі своєю статтю», — вказує Клер Пейдж. Вона розпочала юридичний спір із такою системою виховання. Незабаром виявилося, що жінку підтримує чимала група батьків, які думають подібним чином.
Вони вже створили фонд для підтримки цієї боротьби в судах, що назбирав уже 11 тисяч фунтів. Жінку також підтримала група батьків із Шотландії, яких шокувала порнографія, законно поширювана в тамтешніх школах.
Поки ще невідомо, як закінчиться боротьба цієї самотньої матері, хоч і за підтримки інших батьків. У березні ц.р. Джилліан Кіган, секретар із питань освіти, скерувала до шкіл листа, в якому погодилася, щоб батьки мали доступ до навчальних матеріалів.
Хоча дирекції шкіл надалі прикриваються тим, що «зовнішні організації також мають свої авторські права», цей лист дозволяє батькам переглядати ці матеріали — однак тільки на території школи. Не чекаючи на юридичне розв’язання судової справи та вважаючи, що «тут коїться якась нечесність стосовно моїх дітей, які більше нічому не можуть довіряти», пані Пейдж перевела їх до іншої школи, на її думку, дещо кращої.
Джерело: CREDO: https://credo.pro/2023/06/350069
[Za: eKai.pl, zdj. Unsplash/Towfiqu barbhuiya]
Опрацювання власне