УГКЦ: Пам’ять ненароджених дітей у другу суботу Великого посту

Згідно з Постановами Сорок шостої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ, яка відбувалася 13–14 вересня 2009 року у Львів-Брюховичі, було затверджено документ «Програма протидії абортам в Україні». Серед заходів, передбачених програмою, є запровадження в нашій Церкві Дня пам’яті абортованих дітей. Цей день відзначається щороку в другу суботу Великого посту.

У другу суботу-неділю Великого посту Українська Греко-Католицька Церква вшановує пам’ять абортованих дітей. У Комісії у справах душпастирства охорони здоров’я УГКЦ опублікували тексти молитов, які потрібно молитися цього дня.

Запрошення до спільної молитви

з нагоди Дня пам'яті абортованих дітей

Попри довголітню традицію трепетного благоговіння перед великим і незбагненним таїнством Божого дару життя українське суспільство, — хоча насправді йдеться про світовий, загальнолюдський тренд сучасності, — навіть і в наші дні, «прогресивні» і «заавансовані» поступом різних наук у всіх сферах буття, продовжує з «толерантним вирозумінням» ставитися до того одного з найстрашніших злочинів проти Бога і людства, яким є гріх убивства ще не народженої дитини. Кров Авеля, ім’я якого перекладається з давньоєврейської як «ніщо», «марнота», «порух вітру», супроти імені Каїн, що значить «чоловік від Бога» (Проп. 1, 2; Бут. 4, 1), ніби й далі взиває про пімсту від землі до неба. Однак цей крик дуже часто переходить через почуття серця і розуму сучасної людини цілковито непримітно і залишається всеціло ігнорованим нею. Бо ця людина третього тисячоліття — така віддана самозакоханості в постійному пошуку комфорту власних переживань і відчуттів — неначе забула, що прокляття цього гріха стосується не так землі (Бут. 4, 10–12), як її самої, адже вона названа людиною саме завдяки своєму «земному походженню» (слово «адам», тобто «людина» за походженням є тісно і безпосередньо пов’язане зі словом «адама» — «земля» (Бут. 2,7–8)). Це прокляття на практиці появляє себе в незчисленних і щоразу більш софістикованих способах обійти одну з найпростіших, а отже, і найзрозуміліших заповідей Господніх, виражених короткою і категоричною забороною: «Не вбий!».

Одним із втілень такого поводження є, власне, убивство ненароджених. І цей гріх так закоренився у нашій свідомості, що ми, які так розпачливо реагуємо на втрати внаслідок воєнних дій на сході нашої країни або на людське страждання хворих на коронавірус, цілковито спокійно ставимося до смерті майже пів мільйона безвинних (оскільки ще навіть не роджених у первородному гріху наших прародичів — Пс. 50 (51), 5) не тільки великих архітекторів, мислителів, сантехніків, митців чи футболістів, але й вправних медиків, винахідників рятівних вакцин, чеснотливих політиків та успішних дипломатів-миротворців.

У це важко повірити, але тільки в Україні показники абортивної статистики сягають річно майже півмільйонної межі. Проголошена ворогом Бога і людського роду війна проти щасного спасіння у вічності безсмертної людської душі не може залишати осторонь нікого з нас.

Тому вже понад 10 років з ініціативи наших ієрархів уся Українська Греко-Католицька Церква присвячує ІІ неділю Великого посту особливій молитві у намірі дітей, утрачених унаслідок абортів, та всіх тих, хто в будь-який спосіб причетний до існування цієї жахливої дійсності, закликаючи кожного цінувати, захищати і радіти таїнством людського життя».

1. Молитва

Душе Святий! Твоє сходження в лоно Пречистої Діви дарувало людському родові земне буття Божого Сина Ісуса, а Твоє з Нею постійне буття відкривало Їй у догідний час розуміння непроглядних тайн творіння і вічного промислу Бога. Згадай, що кожен із нас, людей із плоті і крові, отримав своє буття подихом Божого Духа, а кожному охрещеному Ти даєш дар печаті святого Миропомазання. Тож просвіти кожного, у кому дихання життя: дай батькам розуміння батьківства, лікарям пригадай поклик їх рятувати життя, усіх пізнанням відвічної Істини в вірі скріпи, щоби в чистоті серця ми могли прославляти у Тобі всемогутнього Бога Отця і Його Єдинородного Сина на віки віків. Амінь.

2. Молитва

Боже й Брате, Ісусе! Навіть знаючи «ТАК» Твоєї Матері, дивним чудом учинив Ти Своє посеред нас Воплочення, і зовсім нелегко Тобі було вдивлятися в дійсність Твого Розп’яття упродовж усього Твого земного життя, адже плач вифлеємських дітей, безвинно убієнних задля свідчення про Тебе, однаково супроводжував Тебе в Єгипті, Галилеї, Єрусалимі й на Голгофі, де «прости їм, бо не знають, що творять» Твоєї цілопальної Жертви співвіднеслося не тільки із Твоїм хреста, але й зі всіма від віку і до віку дійсностями розп’ять нашого грішного світу. Тож взиваємо до Твого милосердя: зволь припинити тільки Тобі відомими шляхами долинаючий до нас через товщу віків плач Рахилі. Ти, що прийняв за нас смерть, научи нас цінувати життя, щоби в його радості ми повсякчасно славили Тебе з предвічним Твоїм Отцем і всесвятим і благим Твоїм Духом на віки віків. Амінь.

3. Молитва

Отче наш, що єси на небесах! Поглянь на нас, земних, Своїм милосердним оком і сильним раменом Своїм прихили наші голови до вселюблячих грудей Твоїх, відкрий наш слух, щоб відчути биття Твого серця й здригання Твоєї утроби. Учини кожного з нас не тільки улюбленим учнем Твого Христа, що на Тайній вечері прихилився до Нього, щоб почути відвічне життя, яке в Тім, що в Отцевому лоні, але дай нам уповні прийняти синівство Ісуса через дар усиновлення, щоби могти сміливо простувати складними дорогами цього життя, долаючи навіть найважчі земні перешкоди в смиреннім схилянні нашого серця і розуму лише перед величчю Твого премудрого творчого повеління. Твоє серце так б’ється життям, а утроба ридає від наших гріхів. Навчи і скріпи нас, щоб стати нам причиною втіхи Твоєї, аби, з неї черпаючи, зростати нам у святості, повсякчас віддаючи Тобі славу, і честь, і поклін враз із Сином Твоїм всеблагим і повсюди ширяючим Духом на віки віків. Амінь.

4. Молитва

Пресвята Діво і Мати, Маріє! Дякуємо Тобі за Твоє смирення перед таїнством Божого задуму на спасіння людського роду. Враз із цим як Матір просимо Тебе стати дієвою допомогою для кожної матері, у лоні якої — життя. Нехай спокуса швидкоплинних і непевних дочасних комфортів перед нелегкими викликами материнства не затьмарить ума тих, кому дано спастися через народження дітей, перебуваючи у всілякій побожності і благочесті. Нехай биття серця ще не народженої їхньої дитини під їхніми материнськими серцями додасть їм мужності і сили, появляючи природну слабкість жіночої статі грізним острахом проти злочинного замислу богоненависного людиновбивці — диявола. Пресвята Богородице, нетлінний цвіте людства, заступництво і покрове християн, моли Бога за нас!

За матеріалами Комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я