Україна втратила 11 мільйонів громадян. Чи варто руйнувати сімейні цінності?

Повноцінний перепис населення України – шляхом обходу та опитування населення – проводили у незалежній Україні лише раз, 5 грудня 2001 року. Тоді загальна кількість населення України становила 48 мільйонів 457 тисяч осіб. Загалом населення зменшилося на 11 мільйонів 168 тисяч осіб. 

У своєму коментарі журналістам Міністр Кабміну Дмитро Дубілет назвав три причини, через які скоротилося населення: "Є три великі блоки: перший – окуповані території, другий – негативний тренд із міграції, у нас емігрують більше, ніж приїжджають назад, і третє, на жаль, це демографічний тренд, у нас смертей більше, ніж народжуваності. Три великі блоки, які призводять до скорочення населення".

Нас справді залишилось 30 мільйонів?

Однак, це не єдині фактори, які впливають на жахливі демографічні дані: 

- Через міграцію з країни вимиваються трудові та інтелектуальні ресурси: За експертними оцінками Мінсоцполітики на постійній основі за кордоном працює 3,2 млн громадян України, а в окремий період – від 7 до 9 млн осіб. На жаль, більшість з них не планують повертатись на Батьківщину.

- Кожного дня помирає близько 1620 людей, тоді як народжується всього 920 дітей. Загалом, щороку помирає півмільйона людей. 

- Україна входить в число 30 "найстаріших" країн світу за часткою осіб віком 60 років і старше.

Тобто ми бачимо ще гіршу картину ніж озвучив Уряд, реально зараз в Україні може насправді проживати близько 30 мільйонів громадян!!!

Окрім цього, Україна займає перше місце в Європі за дитячим алкоголізмом, близько 100 тисяч людей помирають від наслідків паління, за неофіційними даними в Україні налічується декілька мільйонів наркоманів, понад півмільйона хворих на ВІЛ, стається близько 10 тисяч самогубств, понад 100 тис. українців щороку хворіють на онкологічні захворювання.

Чи можна подолати демографічну кризу?

На жаль, на фоні жахливої демографічної кризи ми спостерігаємо, що замість того, щоб терміново створити міністерство з питань сім'ї та демографії, впроваджувати просімейні програми для підготовки молоді до подружнього життя, збільшення допомоги при народженні дитини, навчання молоді відповідальному батьківству, створення умов для самореалізації молоді, іде кампанія по руйнуванню залишків сімейної політики, Міносвіти взялося за викорінення навчальних програм щодо підготовки до подружнього життя, іде агресивне впровадження гендерної ідеології в усі сфери, аби остаточно зруйнувати сімейні цінності, готуються закони, аби заборонити критику збочень та надати особливі права для аморальних ініціатив.

Водночас впродовж останніх років остаточно нівельовано можливості реалізації державної політики у сфері сім’ї. Так, внаслідок адміністративної реформи 2010 року ліквідовано Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту України. Функції роботи з сім’ями спочатку були передані Міністерству освіти та науки України, а пізніше Міністерству соціальної політики України, що остаточно розбалансувало і до того ослаблене інституційно-організаційне забезпечення відповідної державної політики як на центральному, так і на регіональному рівнях. Зокрема, у більшості областей України ліквідовано головні управління у справах сім’ї та молоді, замість яких створено відділи або взагалі сектори з питань сімейної політики у складі двох-трьох осіб, на які покладено цілий комплекс питань, пов’язаних як з реалізацією державної політики з питань сім’ї, так і з протидією торгівлі людьми, а також з оздоровленням та відпочинком дітей тощо, що очевидно вкрай негативно впливає на ефективність роботи таких підрозділів.

Міністерство соціальної політики України у свою чергу також зазнає регулярних реорганізацій, внаслідок яких питання сімейної політики «мігрують» між різними структурними підрозділами. Протягом 2011-2013 років у зв’язку з реорганізаціями Мінсоцполітики було суттєво скорочено кількість осіб, відповідальних за формування та реалізацію державної політики з питань сім’ї та дітей. Крім того, Мінсоцполітики, відповідно до пріоритетів своєї роботи, вибудовує сімейну політику лише з погляду соціального захисту сім’ї. Така ситуація не тільки ускладнює, але й практично взагалі унеможливлює комплексну реалізацію завдань, покладених на вказане Міністерство у частині формування та реалізації державної політики з питань сім’ї. Яскравим доказом цього є завершення дії «Державної соціальної програми підтримки сім’ї до 2016 року» та те, що станом на березень 2018 року не затверджено навіть Концепцію програми підтримки сім’ї на наступний період.

Таким чином у структурі центральних органів виконавчої влади практично відсутній єдиний координаційний центр з відповідними повноваженнями, який би міг організовувати, формувати, направляти та координувати роботу різних органів виконавчої влади у контексті виконання завдань, які передбачає сімейна політика.

Враховуючи вищенаведені факти, сьогодні країна потребує термінових рішень щодо сімейної політики, мають бути створені відповідні відомства та залучені кращі фахівці аби створити умови для розвитку та впровадження ефективної сімейної політики, адже успіх держави можливий лише тоді, коли в її основі лежить міцна повноцінна сім’я та вічні цінності. Адже скорочення населення України загрожує національній безпеці та й взагалі існуванню української нації. Тому захист сім’ї та сімейних цінностей повинен терміново стати в пріоритеті нашої влади. 

Всеукраїнський Собор неодноразово підіймав кричущі питання щодо інституту сім'ї в Україні. Зокрема, 1 березня 2019 року був проведений масштабний Всеукраїнський форум сім'ї, у якому взяли участь близько 1000 делегатів з усієї України, керівництво держави, урядовці, парламентарі, Всеукраїнська Рада церков і релігійних організацій.

В рамках форуму була підписана резолюція, у якій вимагається від керівництва держави забезпечити захист сімейних цінностей та інституту сім’ї в Україні, створити відповідне законодавство та центральний орган виконавчої влади. Сформувати одну загальноукраїнську стратегію підтримки і розвитку сім’ї як першої і однієї з найважливіших цінностей розвитку суспільства. Саме це закладе довгострокові перспективи для правильного і належного розвитку нашої країни. Задля цього варто об’єднуватися і на всіх рівнях проголошувати сім’ю як цінність.

Всеукраїнський Собор закликає молитися про те, аби в пріоритеті влади було подолання демографічної кризи, яка загрожує національній безпеці та існуванню української нації. Молимося про створення державної інституції, яка б опікувалася питаннями сім’ї, створювала умови для народження і виховання дітей, забезпечувала планування та реалізацію масштабних державних програм щодо сімейної підтримки. 

Закликаємо всіх, кому не байдужа доля України, підписати звернення до Президента, Верховної Ради України, Уряду щодо подолання демографічної кризи за посиланням.

Завантажити текст звернення можна тут.