Як св. Йосип, батько має стерегти життя Ісуса в своїй родині – о. Роман Лаба

Літургія Слова, яку Церква передбачила на Урочистість Святого Сімейства, особливо акцентує увагу на постаті святого Йосипа, якого Господь покликав до місії батьківства у Святій Родині.

Хоч Йосип не був біологічним батьком Ісуса, однак його батьківство було справжнім. Євангеліє не боїться називати його цим почесним титулом. Аж декілька місць в Євангелії від Луки вживають слово «батько» щодо до цього праведного мужа.

Коли мудреці віддалилися, ось Гос­подній ангел з’явився уві сні Йоси­фові й ска­зав: «Вставай, візьми Ди­тя та Йо­го матір і втікай до Єгипту; будь там, доки я тобі не скажу, бо Ірод має намір розшукувати Дитя, щоб убити Йо­го». Тож, вставши, він узяв уночі Дитя та Його матір і віддалився до Єгипту. І був там до скону Ірода, аби збулося сказане Господом че­рез пророка, який говорив: «З Єгипту покликав Я Мого Сина».

Коли Ірод помер, ось Господній ан­гел з’явився уві сні Йосифові в Єгипті й промовив: «Вставай, бери Дитя та Його матір і йди в землю Ізраїль­сь­ку, бо повмирали ті, хто шукав ду­ші Дитяти». І той, вставши, взяв Дитя і Його матір та й прийшов до Ізра­їль­ської землі. Та, почувши, що в Юдеї замість сво­го батька Ірода царює Архелай, побоявся туди йти. Отримавши уві сні застереження, він пішов у Галілейські околиці, а прибувши туди, поселився в місті, що має назву Назарет, аби збулося сказане пророками, що «Він буде названий Назореєм».

Літургія Слова, яку Церква передбачила на Урочистість Святого Сімейства, особливо акцентує увагу на постаті святого Йосипа, якого Господь покликав до місії батьківства у Святій Родині. Хоч Йосип не був біологічним батьком Ісуса, однак його батьківство було справжнім. Євангеліє не боїться називати його цим почесним титулом. Аж декілька місць в Євангелії від Луки вживають слово «батько» щодо до цього праведного мужа.
Коли Євангелист описує принесення Ісуса до Єрусалимського храму, вживається слово батьки у множині. З контексту бачимо, що цим словом він окреслює Марію, матір Ісуса, і Йосипа, Обручника Марії. В 2,33 Лука відважно називає Йосипа – батьком, вживаючи однину:

Батько його і мати дивувалися тому, що говорилося про нього (Лк 2, 33).

Наступним текстом, в якому Йосипа названо батьком, є опис загублення дванадцятирічного Ісуса в Єрусалимі.

Батьки його ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи. (Лк 2, 41).

Євангелист Лука, який, як ніхто інший, підкреслює правду про дівочість Марії, не боїться називати Йосипа батьком. Він виконував усе те, що, згідно з Божим Законом, має виконувати кожен батько стосовно свого сина.
Св. Августин ризикує навіть описати характер Йосипового батьківства. Коментуючи сцену, де Марія та Йосип шукають Ісуса і знаходять в єрусалимському храмі, Августин пише: Були Його батьками в часі, а Бог був Його Отцем у вічності. Були батьками Сина Людського, а Бог був Отцем свого Слова, своєї мудрості, Отцем міці, якою Він усе сотворив1.
Історія втечі до Єгипту і та важлива роль, яку в ній відіграв св. Йосиф, нагадує ще про одне покликання кожного батька.

Подібно до св. Йосипа батько має стерегти життя Ісуса в своїй родині і рятувати його від небезпек.

Саме батько в давніх культурах був першим вчителем воєнного мистецтва. Тому до батьківської місії належить навчити своїх дітей духовної боротьби і ввести їх в цю реальність. Показати, як молитися про захист, шукати розпізнання Божої Волі, прищепити любов до Святих, які заступаються за нас, виплекати в них любов до Божого Слова і до неустанного поглиблення Святого Писання.
Повернімося до сьогоднішнього уривку Євангелія.
Другий розділ Євангелія від Матея змальовує Йосипа далеко не такого, як ми звикли бачити в іконографії.

З ікон на нас споглядає старенький лагідний дідусь, натомість в Євангелії – це чоловік, який протягом ночі швидко приймає рішення, бере свою родину і тікає перед спецслужбами Ірода. Постать Теслі більше нагадує якогось командоса, який кинув виклик мафії, ніж старшого захристиянина чи паламаря, який радіє спокійним набожним життям на пенсії.

Вражає те, з якою точністю Йосип виконує повеління Ангела:

Якже вони вирушили в дорогу, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові й каже: “Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити.” 14 Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет (Мт 2, 13 – 14)…

Що такого дивного в повелінні Ангела? На перший погляд цього не помітиш, але коли прочитати декілька разів, то можна зауважити дивну послідовність дій Йосипа. Коли чоловік має серед ночі тікати кудись зі свою дружиною, то спершу будить дружину, щоб вже вона зібрала дитину. Однак Ангел сказав Йосипу: Устань, візьми дитятко і його матір… Можливо ця маленька деталь показує, що саме це мале Дитя в усій цій історії найважливіше. Йосип слухняний Богу навіть в таких дрібницях, бо далі читаємо, що він виконує повеління Ангела саме в такій послідовності, як той сказав: Вставши Йосип, узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет… Важливо не тільки виконувати Боже Слово, але і виконувати Його так, як Бог цього хоче і в такій послідовності, як Він передбачив.
Впродовж своєї історії Ізраїль побував в двох неволях: в єгипетській і у вавилонській. Із цих двох полонів Господь вивів свій народ могутньою рукою. У випадку єгипетської неволі це було більш показово – Господь карає Єгипет, переводить народ через дно Червоного Моря, а в самому морі карає фараона і всю єгипетську армію. З вавилонського полону Ізраїль повертався більш спокійно, хоча це був полон, з якого не дуже хотілося повертатися. Тексти з Мідрашу (V століття) говорять, що Ізраїльтяни у вигнанні досвідчили добробуту, а деякі почали навіть займатися банківською справою… Так чи інакше, саме в цих неволях Ізраїль, переживаючи різні страждання, формується як народ. Для чого цей вступ? Річ у тому, що

після того, як до нашого Господа завітали маги з Вавилону з дарами, все Святе Сімейство мусило втікати до Єгипту. Зображуючи таким чином історію нашого Спасителя, Євангелист, натхнений Святим Духом показує, що Ісус народився і зійшов до місця нашої неволі, щоб визволити нас з неволі гріха. Здається, що ми також маємо досвід подібних неволь:

ЧАС ПЕРЕСЛІДУВАНЬ ХХ СТОЛІТТЯ – ЄГИПЕТСЬКА НЕВОЛЯ (СТРАЖДАННЯ)
НАШ ЧАС ХХІ століття – ВАВИЛОНСЬКА НЕВОЛЯ (ДОБРОБУТУ, КОМФОРМІЗМУ ІТП.).

Якже вони вирушили в дорогу, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові й каже: “Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити.” 14. Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет, 15. де перебув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: “З Єгипту я покликав мого сина.” 16. Тоді Ірод, побачивши, що мудреці з нього насміялись, розлютився вельми й послав повбивати у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше, ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців. 17. Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія: 18. “В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає.” 19. Якже вмер Ірод, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові в Єгипті 20. і каже: “Встань, візьми дитятко та його матір і повернись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя дитятка.” 21. Устав він, узяв дитятко та його матір і прийшов в Ізраїльську землю, 22. але, почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, побоявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони 23. і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.

Ірод, окрім того, що представляє собою тирана, є справді безумною людиною. А виражаючись більш прямо – дурнем, бо дурень у своєму серці говорить: Немає Бога (Пс 53).

Прагнення стати богом без Бога є найбільшою дурістю в історії людства.

Ірод хоче шукати Немовля, щоб Його погубити. Зверни увагу на безумство цієї людини, який бажає перемогти волю Божу. Адже, якщо Новороджений не від Бога, то навіщо його боятися? Якщо ж від Бога, то яким чином погубиш Немовля. (св. Феофілакт Болгарський)?

При цьому Ірод не є атеїстом. Він є великим релігійним меценатом.

Причино-наслідковий ланцюг між вбивством батьківства і стражданням дітей – це найбільша катастрофа, яка сталася у світі. Найбільше цим зранена західна цивілізація: багато чоловіків вбивають батьківство у собі, не беручи відповідальності за своїх дружин, дітей і проводячи весь час або у віртуальному світі, або в інших іграх.

З часом їхнього дорослішання змінюються лише іграшки… Не маючи властивого прикладу батька, багато чоловіків залишаються вічними хлопчиками.

Психологія випрацювала навіть спеціальний термін на таку поведінку – синдром Пітера Пена. Це синдром названий на честь Пітера Пена, героя однойменної книги Джеймса Баррі, який живе на фантастичному острові Небувалії (Neverland – досл. країна Ніколи), воює з піратами, і більш за все на світі боїться подорослішати. Безтурботна дитина, Пітер Пен, не хоче брати участь у складному дорослому житті, вчитися, працювати — це наганяє на нього нудьгу і страх2.
Бог Одкровення, справжній Бог, в Ісусі Христі являє нам справжнє батьківство і є цілковитою протилежністю, бо сам віддає себе в жертві за своїх дітей.

я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець (Йн 10, 14 – 18).

Постать Святого Йосифа дуже контрастує з постаттю Ірода. Він не конкурує з Волею Бога, лише виконує її, навіть коли не розуміє. Вдруге зустрічаємо Йосифа в момент небезпеки для життя Марії та Ісуса. Ангел приходить до ньому уві сні і каже: “Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет.

Ангел в момент небезпеки наказав Йосифу взяти лише «Дитя та Його матір»!!! Нічого більше: ні меблів, ні готівки, ні дорожніх чеків, ні закордонних паспортів. Так маєш себе поводити, коли Бог наказує Тобі залишити гріх і світ (Луї Дюпонт).

Коли життя Ісуса в нас є у небезпеці, коли ризикуємо втратити Боже життя, потрібно тікати, взявши з собою лише Ісуса і Марію. Так, як це вчинив Йосиф. Інколи справді варто вдатися до серйозних радикальних кроків: змінити працю, переїхати в інше місце (як Йосиф), позбутися власних забезпечень, ризикнути втратити відносини…ітд.
Місія Святого Йосифа – рятувати життя Ісуса – це місія кожного батька родини. Батько покликаний, щоб Христос жив в тій родині, яка йому повірена. Щоб Боже життя огортало тут сім’ю, де батько поставлений головою.

Життя Ісуса проявляється в конкретних реаліях: в молитві, в Слові Божому, в Таїнствах, в подружній і родинній спільноті. Тому батько стоїть на варті цих дійсностей. Його завданням є берегти присутність Ісуса в своїй родині і пильнувати спільну та індивідуальну молитву, спільне читання Божого Слова, дбати про те, щоб не забракло спілкування любові і пробачення. Пильнувати, щоб родина була справді «Домашньою Церквою».
В місії Святого Йосипа особливу участь беруть також духовні отці, а особливо – ЄПИСКОПИ. Адже вони також очолюють сім’ю, якою є ЦЕРКВА. Тому на їхніх плечах лежить неймовірно важливий обов’язок – БЕРЕГТИ ЖИТТЯ ІСУСА В ЦЕРКВІ. Можливо не випадково слово епіскопос означає «вартовий», «хранитель».

СЬОГОДНІ Є ТОЙ ЧАС, КОЛИ ЄПИСКОПИ – ХРАНИТЕЛІ ЦЕРКВИ МАЮТЬ ДБАТИ ПРО ОДНЕ – ЯК ЗБЕРЕГТИ ЖИТТЯ ДИТЯТИ ІСУСА І ЙОГО МАТЕРІ. ІНШИМИ СЛОВАМИ, ЯК РЯТУВАТИ І ОХОРОНЯТИ ЖИТТЯ ІСУСА В ЙОГО ЦЕРКВІ!!!

Св. Григорій Великий, коментуючи пророка Єзекиїла 3 розділ, нав’язує до значення цього слова. Що пише Єзекиїл:

«Сину чоловічий! Я поставив тебе на варті дому Ізраїля: як почуєш з моїх уст якесь слово, то попередиш їх від мене. 18 Як я скажу безбожникові: Ти помреш! – і ти його не попередиш і не говоритимеш, остерігаючи безбожника від лихої його дороги, щоб він жив, – то безбожник той умре в своїм грісі, я ж домагатись буду з твоїх рук його крови. 19 Коли ж ти попередиш безбожника, і він не навернеться від своєї безбожности й від лихої дороги, то він умре в своїм грісі, а ти врятуєш твою душу. 20 І коли праведник відступить від своєї праведности й учинить зло, і як я поставлю перед ним щось, об що він спотикнеться, і він умре – тому, що ти його не попередив, – він помре в своїм грісі, і не згадаються більше справедливі вчинки, що він учинив, але я домагатимусь від тебе його крови. 21 Коли ж ти остережеш праведника, щоб не грішив, і він не грішитиме, то він житиме, бо дав остерегти себе, і ти врятуєш твою душу (Єзк 3).

Папа Григорій говорить, що сторож завжди є на висотах, щоб бачити все, а тими висотами є життя в Богу. Звернімо увагу, в чому полягала ота служба сторожа-пророка? Зберегти Божий Народ від згуби, щоб він не втратив спасіння.