Про 5 фаз любові. Чому люди розлучаються і як цього уникнути

Буття у парі власними силами ніколи не складається як треба, а що вже казати про перехід через розчарування, не маючи віри в Бога та опори у молитві! Будування тривалої людської спільноти після всіх бур — це вже час для подячної молитви, а змінювання світу разом — найвідповідніший період для входження у молитву прослави.Зростаючи в людських стосунках, ми зростаємо і в Богові, а зростання в Богові зміцнює нашу земну людську спільноту. І візьміть до уваги, що молитися треба не тільки одне за одного, але й разом.

По 40 роках праці консультантом у сімейних та подружніх справах психотерапевт Джед Даймонд відкрив ключ до спражніх і тривалих зв’язків. Секрет, на його переконання, полягає в тому, щоб уміти пройти через усі «5 фаз любові»: 1. Закоханість. 2. Парування. 3. Розчарування. 4. Будування справжньої і тривалої любові. 5. Використання сили обох для зміни світу. Джед Даймонд вважає, що чимало подружь розпадаються, переважно не розуміючи, чому так сталося. «Вони помилково вважають, що вибрали неправильного партнера.

Пройшовши період жалоби, починають свої шукання наново». І тим самим шукають любові не там, де треба. «Люди не розуміють, що третя фаза це не закінчення, а справжній початок для осягнення любові істинної та постійної», — пояснює психотерапевт. Отож варто придивитися до окремих визначених ним фаз.

Фаза 1: Закоханість Цей стан нам здається прекрасним, бо ж ми дослівно залиті гормонами, такими як дофамін, окситоцин, серотонін, тестостерон і естерогени. Це також час, коли ми проектуємо на іншу людину всі наші надії та мрії. Ми віримо, що всі обітниці, яких не зуміли виконати наші попередні зв’язки, нарешті будуть сповнені. «Ми переконані, що залишимося у стані закоханості назавжди», — коментує Джед Даймонд.

Друга людина здається досконалою, і все — слова, вчинки та мрії — виглядає справжнім і надійним.

Фаза 2: Парування Переходимо на наступний рівень, де любов поглиблюється і розвивається, а двоє людей єднаються в пару. Вони починають спільне життя: це час радісної єдності. «Ми вчимося того, що любить друга людина, і розширюємо своє індивідуальне життя, аби почати жити удвох», — каже Даймонд. Ми почуваємося щоразу сильніше пов’язаними з коханою людиною. Часто думаємо, що це найвищий рівень любові та сподіваємося, що він триватиме завжди.

Однак настає подальший етап. Фаза 3: Розчарування Стан, який може визначити кінець або зміцнення зв’язку. Це період, коли дрібниці починають дратувати. Ми почуваємося менше любленими, менш «огорнутими опікою». Інколи навіть почуваємося поневоленими: ми дратівливі, ходимо роздратовані, ба навіть поранені. «Ми можемо зайнятися працею або сім’єю, однак наше невдоволення тільки зростає», — коментує терапевт. На цьому етапі ми здійснюємо ревізію своїх почуттів і замислюємося над питанням: куди ж поділася та людина або та любов, яку ми раніше мали? З’являються думки, щоби покинути партнера.

Старе прислів’я каже: «Коли проходиш через пекло, не затримуйся». Здається, що у цій фазі зв’язку народна мудрість каже правду. Позитивна сторона третього етапу — та, що жар (отого пекла) випалює чимало наших самообманів щодо нас самих та нашого партнера. Ми маємо нагоду стати більш люблячими й почати цінувати людину, з якою ми пов’язані, а не проекції, які ми на неї покладали як на нашого «ідеального супутника».

Фаза 4: Будування справжньої і тривалої любові «Один із подарунків, якими нас обдаровує зіткнення з нещастями третьої фази, це можливість дістатися ядра і причини болю та конфлікту», — вказує Даймонд. Після благополучного переходу на цей етап випробувань подружжя вчиться бути разом, вчиться одне одному допомагати, розуміти одне одного та лікувати взаємні рани.

Це не місце для розчарувань — що той інший виявився не тим, про кого ти завжди мріяла, бо він виявився кимсь, хто здатен тебе кохати, оскільки він є, власне, тим, ким він є! «Немає нічого, що приносить більше задоволення, аніж життя з людиною, яка бачить нас такими, які ми є, і любить в нас — нас самих. Вона розуміє, що наша неправильна поведінка випливає не зі злості чи браку любові, а становить відлуння ран минулого, яке в нас надалі живе. Що краще ми розуміємо і що більше приймаємо нашого партнера, то дієвіше вчимося любити себе самих», — запевняє психотерапевт.

Фаза 5: Використання сили обох для зміни світу

Це стан, коли відмінності й сумніви вже подолано, довіра та взаємна підтримка зміцнилися до тієї міри, що обоє, спираючись на свою справжню і тривалу любов, можуть змінювати світ. «Якщо ми навчимося давати собі раду з нашими відмінностями та знаходити у наших стосунках справжню і тривалу любов, то, може, зуміємо спільною працею відкрити справжню і тривалу любов у світі», — пояснює Даймонд.

Ця фаза становить заклик до того, щоб обоє разом подружжя вжило «міць двох» задля здобування різних цілей у своєму житті. Якщо ви здолали всі почергові п’ять станів, то знайте, що ви доросли до спільноти, збудованої на солідному фундаменті. Де в усій цій психології «місце для Бога»? Звісно, на кожному з етапів. Закоханість прекрасна тим, що дозволяє побачити душу іншого, бо людина розкривається. Це найвідповідніший момент для молитви за цю людину.

Буття у парі власними силами ніколи не складається як треба, а що вже казати про перехід через розчарування, не маючи віри в Бога та опори у молитві! Будування тривалої людської спільноти після всіх бур — це вже час для подячної молитви, а змінювання світу разом — найвідповідніший період для входження у молитву прослави.

Зростаючи в людських стосунках, ми зростаємо і в Богові, а зростання в Богові зміцнює нашу земну людську спільноту. І візьміть до уваги, що молитися треба не тільки одне за одного, але й разом.

За матеріалами: Aleteia
Джерело: CREDO: https://credo.pro/2018/02/171731

Опрацювання власне.