Дитина за будь-яку ціну: позиція Католицької Церкви щодо ЕКО

Католицька Церква вважає неприпустимим будь-яке штучне запліднення,  і не тільки через участь «зайвих» ембріонів. Аморальним є не тільки ЕКО, тобто запліднення в пробірці, тобто за межами тіла матері, але і будь-яке штучне запліднення, в тому числі інсемінація – при якій не відбувається загибель ембріонів.

ПИТАННЯ: Чи можна назвати морально припустимим штучне запліднення, при якому не відбувається загибель ембріонів?

ВІДПОВІДЬ: Католицька Церква вважає неприпустимим будь-яке штучне запліднення,  і не тільки через участь «зайвих» ембріонів. Аморальним є не тільки ЕКО, тобто запліднення в пробірці, тобто за межами тіла матері, але і будь-яке штучне запліднення, в тому числі інсемінація – при якій не відбувається загибель ембріонів.

Це вчення пояснюється тим, що штучне запліднення не відбувається шляхом «особистого і свідомого акту», як говорив Папа Іван XXIII, – акту, в якому дві особистості – подружжя – цілком віддають себе один одному.

Штучне запліднення роз’єднує два нерозривних аспекти – зачаття і єднання подружжя, – подібно до контрацепції, тільки з протилежною метою. Штучне запліднення припускає маніпуляцію статевими клітинами з боку третіх осіб, при відсутності взаємного  дару подруг один одному. Зачата таким чином дитина – не плід любові, а продукт, виконаний фахівцем «на замовлення».

Людська особистість – не породження двох репродуктивних клітин, а плід взаємної віддачі двох особистостей в їх цілісності – єдність тіла і душі.

Ось що говорить про це інструкція Конгрегації віровчення «Donum Vitae»: «Подружній акт, в якому подруги висловлюють взаємне дарування себе один одному, в той же час виражає і відкритість стосовно  дару життя. Це акт, в якому нероздільно з’єднані тілесне і духовне.

У тілі та за допомогою тіла подруги здійснюють свій шлюб і можуть стати батьком і матір’ю. Виходячи з поваги до мови й до природної щедрості їхніх тіл, подружнє єднання повинно відбуватися, будучи відкритим до дітонародження, а народження нової особистості повинно бути плодом і результатом подружньої любові.

Життя людини, таким чином, одержує початок в зачатті, пов’язаному з єднанням батьків, не тільки біологічним, а й духовним &‐ батьків, які стали  єдиними завдяки узам шлюбу. Запліднення, яке відбувається поза тілами подружжя, в силу самого цього факту виявляється позбавленим тих аспектів і ціннісних вимірів, які виражаються в мові тіла і в єднанні людських особистостей» (2,4 в).

Повертаючись до нашого питання: загибель надлишкових ембріонів обтяжує моральне зло, пов’язане з штучним заплідненням, але це не є головною проблемою. Документ Конгрегації віровчення підтверджує неприпустимість такого методу навіть у випадку, якщо жоден ембріон не гине.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Іллюстрація: Jason Horowitz https://www.xn--80aqecdrlilg.n--p1ai/cerkov-o-eko/

Опрацювання власне