Трансгуманізм – що це таке і які етичні виклики він ставить?

Термін трансгуманізм останнім часом набуває все більшого значення, викликаючи дебати про майбутнє людства та етичні наслідки впровадження нових технологій, спрямованих на модифікацію людського тіла.

Це наукова та культурна тенденція, яка пропонує біологічну модифікацію людини шляхом конвергенції нових технологій, таких як нанотехнології, біотехнології, комп’ютерні технології та когнітивні науки. Мета полягає в тому, щоб створити новий вид людини, в якійу межі між тим, що біологічне і штучне повністю розмиті.

ACI Prensa, іспаномовний еквівалент Католицького інформаційного агентства в США, опублікував інтерв’ю з аргентинським філософом з Університету Наварри д-ром. Маріано Асла, який представив критичний аналіз цього суперечливого явища.

Він наголошує, що загальна мета цієї тенденції – зробити людей здоровішими, розумнішими, чуйнішими та довготривалими. Ідея перетинання біологічних меж людини не нова. Він походить від Джуліана Хакслі (Juliana Huxleya,), який ввів цей термін у 1957 році, представляючи можливість еволюції людства до нового способу існування.

Практичний приклад таких дій стався наприкінці січня цього року, коли Neuralink – американська нейротехнологічна компанія, яка належить до Елона Миска ,(Elona Muska ) –в якості експерименту імплантувала чіп у мозок першого пацієнта-людини, який незабаром зміг рухати комп’ютерний курсор, використовуючи лише свій розум. Нейротехнологія включає будь-який метод або електронний пристрій, який підключається до нервової системи для моніторингу або модуляції нейронної активності. Тут немає потреби пояснювати, що цей метод вкрай суперечливий і, до того ж, небезпечний.

ACI Prensa CNA,

Кардинал Мюллер 

У пастці трансгуманістичної термінології

На думку колишнього префекта Дикастерію віровчення, помилковим і шкідливим є те, що Магістерій приймає терміни нігілістичної та атеїстичної антропології, а тим самим, схоже, надає її фальшивим сенсам статусу правомірного теологічного погляду в Церкві.

Кардинал Мюллер наводить слова Господа Ісуса: «Хіба ви не читали, що Творець від початку створив їх чоловіком і жінкою?» (Мт 19,4). Він зазначає, що насправді немає ніяких транссексуальних чи гомофільних («гомоафективних» чи «гомосексуальних») людей — ні в порядку сотвореної природи, ні у благодаті Нового Завіту в Христі.

За логікою Творця людини та світу, є дві статі і їх достатньо, щоб гарантувати подальше існування людства та зробити для дітей можливим розвиток у сімейній спільноті з батьком і матір’ю. Кардинал Мюллер підкреслює, що «особа» — це людина у своїй духовній та моральній індивідуальності, яка безпосередньо пов’язує її з Богом, її Творцем та Відкупителем.

Однак кожна людська особа існує у духовно-фізичній природі, конкретно — як чоловік або жінка, через акт творіння. Ієрарх додає, що Бог воскресить кожну людину так, як вона була створена, в її чоловічому або жіночому тілі, не виказуючи гніву тим, хто скалічив геніталії інших людей (за чималі гроші), або тим, хто, дезорієнтований фальшивою пропагандою, був свідомо обдурений щодо своєї чоловічої або жіночої сутності.

Кардинал застерігає, що трансгуманізм в усіх своїх проявах є диявольською фікцією та гріхом проти особистої гідності людських істот. Він цитує вчення і практику Римської Церкви, яка виразно стверджувала: «Блудниця, чоловік хтивий, або той, що себе скалічив, і кожний, хто займається працею, про яку непристочно говорити, нехай будуть виключені [з катехуменату і хрещення], бо вони нечисті» (Traditio Apostolica 16).

Німецький куріальний ієрарх підкреслює значення «здорового вчення» і зазначає: душпастирська мотивація, яка прагне, щоб до грішників, які порушують Шосту і Дев’яту заповіді Декалогу, ставилися з якнайбільшою «лагідністю і розумінням», заслуговує на похвалу тільки тоді, коли душпастир не обманює таку людину щодо тяжкості її хвороби, як лікар стосовно пацієнта.

Натомість Добрий пастир відчуває більшу радість «від одного грішника, що навертається, ніж від дев’яноста дев’яти праведників, які не потребують навернення» (Лк 15,6). Тут знову потрібно зробити основоположне розрізнення між разово уділеним Таїнством хрещення, яке знищує всі попередньо скоєні гріхи та надає нам надійне, тривке включення у Тіло Христа, і (повторюваним) Таїнством покаяння, через яке нам відпускають гріхи, скоєні після хрещення.

Кардинал Герхард Мюллер підкреслює турботу Церкви про хрещення дитини — яке потрібно поєднувати з католицьким вихованням із боку людей, за це відповідальних, зокрема, прикладом свого життя. «Однак Церква не може залишати сумніви щодо природного права дитини зростати зі своїми біологічними батьками або, в особливих випадках, із прийомними батьками, які займають їхнє місце морально і юридично обґрунтовано.

Будь-яка форма заступницького материнства або виробництва дитини в лабораторії (як речі) задля заспокоєння егоїстичних прагнень, із католицького погляду, є серйозним порушенням особистої гідності людської істоти, яку Бог покликав до існування фізично й духовно через її власних матір і батька, щоб дитину Богу покликати до існування вічного», — підкреслює колишній префект Конгрегації віровчення.

Джерело: CREDO: https://credo.pro/2023/11/358001

ACI Prensa CNA,

Варто прочитати: 

Андрій Гарас

Стисло: що таке «трансгуманізм» та чому його варто остерігатися

https://www.ar25.org/article/styslo-shcho-take-transgumanizm-ta-chomu-yogo-varto-osterigatysya.html

Редагування власне