Чи правда, що схильність до гомосексуалізму визначена генетично?

Неправда! Не буває генетично обумовленого сексуального потягу до особи своєї статі! Нас запевняють у тому, що гомосексуалізм – це варіант норми, тому що люди такими народжуються. Засоби масової інформації просувають ідею, що «гей-ген» вже знайдений.

Але це – відверта брехня! Не існує жодного авторитетного наукового дослідження, яке б довело, що гомосексуалізм – це вроджена характеристика.

Тим не менш, постійно здійснюються спроби переконати суспільство у тому, що потяг до своєї статі зумовлений генетично. Такі спроби здійснюються з політичними мотивами, оскільки люди швидше підтримають необхідність змін у законодавстві та релігійному вченні, якщо повірять, що сексуальна орієнтація обумовлена генетично та не може бути зміненою.

Вчений нейробіолог Саймон Левей присвятив своє життя пошуку гену, який відповідає за сексуальну орієнтацію. Але у підсумку не знайшов жодних доказів того, що сексуальна орієнтація обумовлена генетично. Вчений був змушений це визнати публічно попри те, що сам є відкритим геєм.

Остаточна крапка в цьому питанні була поставлена у серпні 2019 року. Тоді авторитетне наукове видання Science опублікувало результати найбільшого дослідження генетики одностатевих стосунків за всю історію науки. Вчені остаточно дійшли висновку, що не існує гена, який визначає сексуальний потяг до представників своєї власної статі. Фактично було констатовано, що багато десятиліть ЛГБТ-рух та його лобісти відверто брехали з метою змін у законодавстві.

Гомосексуалізм НЕ є вродженою особливістю, це – набуте явище. Найчастіше через насилля у дитинстві, неправильні методи виховання, неповноцінну родину, відсутність батьків та пропаганду в суспільстві. Гетеросексуальна ж поведінка визначена нам від народження анатомією людського тіла та генетичною зумовленістю.

Чи можливо змінити гомосексуальну орієнтацію?

Так, можливо! Однак існує ряд моментів, які необхідно враховувати. По-перше, людина сама має бажати припинити практикувати гомосексуальний спосіб життя. По-друге, зміни не завжди відбуваються миттєво, цей процес може тривати в часі. Більшість тих, хто щиро бажає звільнитися від гомосексуалізму, звернувшись до Бога та консультантів, досягають своєї мети. Існує достатньо історій, щоб запевнитись у можливості відмови від гомосексуалізму та вважати звільнення від цього пороку реальним та необхідним.

Як не допустити розвитку у дитини гомосексуальної поведінки?

Батькам всього-на-всього необхідно любити одне одного, правильно розподіляти ролі у родині та бути хорошими татом і мамою своїй дитині, намагатися виховати своє чадо у любові. Татусі повинні проводити час із синами, демонструючи їм у всьому приклад. Мами не повинні занадто опікувати дитину. Батьки мають формувати у дівчаток позитивний образ чоловіка. Розлучення та наступний шлюб сильно шкодять психіці дитини. Якщо емоційні та інші потреби дитини належним чином задовольняються у родині і серед однолітків, навряд чи у неї буде розвиватися сексуальний потяг до осіб своєї статті. Дітям необхідно, щоб кожен із батьків, брати і сестри, однолітки виявляли до них прихильність та приймали їх. А також оберігайте їх від впливу згубного контенту в Інтернеті та мас-медіа!

Якщо замислитися над фізіологічними ризиками гомосексуалізму, передусім слід говорити саме про СНІД. Статистичний зв’язок між цими двома явищами очевидний. Але попри це активісти руху геїв та лесбійок намагаються приховати той факт, що серед гомосексуалістів дуже високий відсоток захворювання. Вірогідність інфікування чоловіків, які практикують одностатевий секс, до 20 разів перевищує аналогічний показник серед гетеросексуальних людей. І це не дивно…

Чоловіки-гомосексуалісти змінюють своїх сексуальних партнерів до 12 разів частіше, ніж гетеросексуальна людина. Часто кількість партнерів протягом життя вимірюється сотнями. Вони намагаються задовольнити свою хтивість та залучити до цього процесу все більше та більше молодих людей. Їм чуже таке поняття, як сімейна вірність, а тому ідеї про легалізацію так званих «одностатевих шлюбів» тим більше тхнуть своїм цинізмом.

Після 2001 року у США саме сексуальні стосунки між молодими чоловіками є головною причиною поширення ВІЛ – понад 50% випадків.

Кількість людей, інфікованих ВІЛ у Великій Британії, подвоїлась за останнє десятиліття. Згідно даних Агентства з охорони здоров’я (НРА), кількість випадків інфікування зросла з 1950 людей у 2001 році до 3780 людей у 2010 році. Причому до 80% (!) всіх нових ВІЛ-інфікованих – гомосексуалісти.

У Голландії виявили, що гомосексуалісти, які пройшли курс пост-контактної профілактики (ПКП), через певний час усе ж ставали ВІЛ-інфікованими в чотири рази частіше навіть тих, хто ніколи не використовував ПКП. Причиною інфікування була ризикована поведінка, що продовжувалася після завершення курсу профілактики.

А як щодо інших захворювань, які пов’язані з гомосексуальною практикою? Як вони позначаються на тривалості життя? СНІД – далеко не єдина небезпека для життя та здоров’я гомосексуаліста. Існує маса захворювань, які властиві такій поведінці, незалежно від того, використовується презерватив чи ні. Сам спосіб життя ЛГБТ-спільноти небезпечний!
За деякими даними, чоловіки-гомосексуалісти навіть у випадку наявності довготривалого партнера та при відсутності СНІДу живуть на 2-3 десятиліття менше, ніж гетеросексуали. Геї та лесбійки значно більш схильні до ризику психічних захворювань та залежності від психоактивних речовин.

Поширений міф про те, що більшість талановитих людей – геї. Це неправда! Творчий потенціал із сексуальною орієнтацією аж ніяк не пов’язаний! Навпаки, гомосексуалізм заважає багатьом по-справжньому талановитим людям. Якщо порівняти відносну кількість талановитих людей, перевага буде явно за гетеросексуальними людьми.

Гомосексуальність заважає розвиватися особистості! А ще слід пам’ятати про те, що ЛГБТ-рух любить просто брехати про гомосексуальну орієнтацію історичних особистостей. Яскравий приклад тому – наклеп щодо Петра Чайковського чи Олександра Македонського.

https://love-contra.org/lgbt/