14 помилок захисників абортів

Аналіз головних думок, тем і тез прихильників абортів.

1.Чоловіки не мають права протестувати проти абортів, бо вони ніколи не народжуватимуть! \\

Ніхто не вимагає, щоб суддя, який засуджує крадія, сам був злодієм, щоб гінеколог сам був вагітним, а орнітолог — птахом. Правда залишається правдою без огляду на те, хто її виголошує.

Окрім того, дитина завжди має не тільки маму, але й тата, який також за цю дитину співвідповідальний.

  2.Зародок/плід/згусток клітин це не людина. Моє тіло, моє діло! Ми ніколи не кажемо, що «ми є грипом», але що ми «маємо грип». Тому що ми усвідомлюємо, що вірус грипу не є нами.

Отже, немає жодних підстав для того, щоб організм із власною ДНК, відмінною від чоловіка та жінки, які його запліднили, ототожнювати з тілом, у якому він розвивається. Окрім того, якщо ми насправді до народження маємо справу не з людиною і жінка має право на своє тіло, то чому ми критикуємо жінок, які у стані вагітності зловживають алкоголем, приймають наркотики і т.д.? І чому про «згусток клітин» говориться тільки в разі небажаної вагітності, а коли якась із близьких нам жінок у щасливому подружжі показує, наприклад, на 19-му тижні вагітності свій живіт, то ми далекі від думки про «згусток клітин»? І нарешті: плід чи зародок — це назви етапів розвитку людини.

Навіть якби ми мали сумніви щодо того, чи це вже людина, чи ще ні (хоча певним є, що нове життя постає в момент запліднення), то й так ми повинні керуватися принципом in dubio pro reo, тобто — якщо є можливість, що це людина, то про всяк випадок треба припустити, що так і є. Уявімо, що ми прилаштували до дерева щит і кидаємо в нього топірцем, ножем або стріляємо з пневматики. Чи ми, якби хтось сказав, що за деревом стоїть дитина, відмахнулись би від цього, вважаючи мало ймовірним, — чи, однак, прагнучи виключити можливість убивства, перестанемо це робити і ретельно вивчимо справу, аби напевно нікому не сталася кривда?

 3.Не можна змішувати релігію з політикою ані закодонавством! За захист життя ненароджених виступають не тільки віруючі, але й атеїсти, оскільки ствердження, що людське життя виникає від зачаття, не випливає з жодної релігійної доктрини, а є висновком із наукових досліджень. Заради чесності варто додати, що термін «від зачаття» — неясний, і ми не знаємо точно, в який момент, у яку саме секунду це відбувається. Однак те, що ми маємо справу з людським життям, має завжди тримати нас у перспективі захисту цього життя, з усвідомленням поля можливої помилки.

 4.То в такому разі ви вірите, що поллюції і мастурбація це вбивство мільйонів невинних людей! Це неправда. Із самого по собі сперматозоїда чи самої по собі яйцеклітини нове життя не постане. Воно постає тільки через їх сполучення. Тільки від цього моменту починається незворотний процес творення нового організму.

5.Не можна називати аборти вбивством, якщо бувають викидні! Аналогічно не можна називати вбивством умисне зіштовхування когось зі сходів, якщо трапляються випадки, що люди самі падають. Узагалі то належало би перестати використовувати поняття «убивство», якщо кожен з нас і так рано чи пізно помре. Ні, випадкові чи природні події це щось одне, а дія з наміром — це щось інше. Немає жодних підстав автоматично розпочинати карний процес проти жінки, в якої стався викидень.

6.Не можна нікого примушувати до героїзму. А як щодо життя матері?! Утриматися від того, щоб відібрати комусь життя, це не героїзм, а пошана права на життя цієї особи. Натомість у ситуації загрози життю матері лікар має обов’язок рятувати її життя, навіть якщо наслідком цього буде смерть ненародженої дитини — хіба що жінка сама вирішує інакше.

7.Ви жорстокі, примушуючи народжувати дітей після зґвалтувань! Дитина, зачата внаслідок ґвалту, не мусить нести смертну кару за злочин, скоєний її батьком щодо її матері. Дитина має двох батьків: тата і маму. Отож це дитина не тільки ґвалтівника, але й жінки, яка стала жертвою ґвалту. Нині в Мережі можна знайти свідчення людей, які дякують своїм матерям, що не зробили аборту в такій ситуації і дозволили їм жити (а також колишніх зґвалтованих, які відкрили для себе радість у дитині).

8.Ви хочете, щоб жінки народжували потвор — дітей без мозку, які й так помруть незабаром після народження! Чимало хвороб — чи в пренатальному періоді, чи пізніше — роблять так, що людина виглядає відразливо. Однак через це вона не перестає бути людиною, і їй не можна через це відмовити у праві на життя. Те, що хтось виглядає відразливо, або невиліковно хворий і вже не має шансів на довге життя, не дає нам підстав безкарно йому це життя вкорочувати. Якщо ми не схвалюємо безкарного убивання людей, хворих на рак чи проказу та відбирання у них права на спротив, то чому маємо схвалювати безкарне убивство ненароджених дітей, у яких діагностовано можливість хвороби, наприклад, синдрому Дауна? І чому би не дозволити їм жити аж до смерті, якщо ми самі не маємо жодної гарантії, що й самі доживемо до завтра?

9.Через вас закінчаться пренатальні обстеження! Якраз навпаки. З моменту, коли ненароджена дитина сприйматиметься як повноправний пацієнт, лікар буде зобов’язаний не вишукувати в ній вади від зачаття для рішення її знищити, а дбати про її здоров’я і розпочати можливе лікування на якомога більш ранньому етапі розвитку, або ж запланувати відповідне лікування одразу після того, як дитина покине лоно матері.

В обґрунтованих випадках обов’язковим буде також проведення інвазивних заходів, оскільки вони дають змогу точніше діагностувати широкий спектр порушень у розвиткові плоду, а брак таких втручань міг би зробити неможливим лікування у відповідний час. Така діагностика має за самим своїм принципом служити життю і здоров’ю дитини, а не євгенічній селекції.

10.Кожен повинен мати право на власну думку! Якщо вже ми відмовляємо у праві вбивати чорношкірих, євреїв, жінок чи гомосексуалів тим, хто не визнає їх за людей, то аналогічно ми повинні також відмовляти у праві на вбивство ненароджених дітей тим, хто не визнає їх за людей. Дискримінація з огляду на стадію розвитку — це така сама дискримінація, як і з огляду на расу, стать, сексуальну орієнтацію, ступінь фізичної чи розумової повносправності.

 11.Замість забороняти аборти, треба допомагати жінкам, пояснювати, що якщо хтось не розуміє, що щось є поганим, то примушувати законодавчо і так не допоможе, зате будуть підпільні аборти, а жінки помиратимуть через погані умови! Але ж навіщо карати за крадіжку когось, хто не розуміє, що потрібно шанувати чужу власність?

Навіщо карати звичайних убивць, які не розуміють, що вбивство це погано? Зрештою, якщо хтось не може вкрасти легально, то вкраде нелегально. Якщо хтось не може легально оплатити найманого вбивцю, а хоче когось убити, то все одно знайде когось нелегально — і сам може постраждати, контактуючи з людьми тіньового боку життя.

Отож потрібно людям пояснювати, що щось є поганим, однак це зовсім не суперечить тому, що спершу їх належить стримати від коєння зла іншим людям, і саме цьому служить законодавство.

Це правда, що треба допомагати жінкам і гарантувати їм усіляку можливу допомогу, однак цей постулат не можна протиставляти наявності справедливого законодавства — ці дві речі мають взаємно доповнюватися.

12.Скажи краще, скількох хворих дітей ти всиновив і чи надав допомогу якійсь зґвалтованій жінці! Якщо ти не прийняв до свого дому жодного бездомного, хворого і старого, і не надав безпосередньої допомоги тим, хто допомагає, наприклад, у нічліжках чи роздаванні їжі, — чи це становить достатню підставу для того, щоб відмовляти безпритульним, хворим і старим у праві на життя? Певна річ, що ні. І так само щодо ненароджених дітей. Те, що належить допомагати людям у потребах, — правда, і тому є такі ініціативи, як «вікно життя», Доми самотньої матері та десятки благодійних ініціатив.

13.Клаузула сумління це шкідлива вигадка! Лікар, який відмовляється виконувати аборт, не мусить посилатися на клаузулу сумління, наводячи як причину свої релігійні переконання.

Досить послатися на клятву Гіппократа. В цьому історичному документі є мова про те, що лікар жодним чином не буде шкодити ані кривдити пацієнтів, нікому не подасть убивчого засобу і навіть такої поради не вділить, не дасть жінці абортивного засобу, несправедливість буде йому чужа і він не чинитиме щодо своїх пацієнтів учинків похітливих.

Отже, такі діяння, як, наприклад, ампутація здорової кінцівки, евтаназія чи аборти перебувають насамперед у суперечності з лікарським мистецтвом — без огляду на те, чи їх виконують на прохання пацієнта, чи без його згоди.

14.Ви просто ненавидите жінок! Навпаки. Ми прагнемо, щоб кожна зачата жінка мала шанс народитися, не бувши заздалегідь убитою за провини свого батька або через якусь недосконалість.

Переклад CREDO за Templum Christi