Нідерланди: Кардинал Ейк (Eijk). Евтаназія як виклик у секуляризованому світі

У такій країні, як Нідерланди, де навіть найменші страждання стають причиною та критерієм законного припинення життя, дуже потрібне християнське свідчення про цінність життя та сенс страждання. На це вказує Кардинал Віллем Ейк (Willem Eijk) , коментуючи документ Ватикану "Samaritanus bonus", який нагадує нам про рішучий спротив Церкви всім формам евтаназії.

Архієпископ Утрехту зазначає, що останні десятиліття в Нідерландах відбувся різкий спад, що призвів до дедалі більшої легалізації евтаназії та втрати поваги до життя.

Він розпочався в 1970-х роках із згоди на евтаназію невиліковно хворих людей, а ще через десять років була дана згода на "солодку смерть" також для людей, які не були невиліковно хворими, а потім для тих, хто страждає на психічні та нейродегенеративні захворювання.

Ганебним проривом у просуванні культури смерті стала евтаназія новонароджених дітей (тяжкохворих та інвалідів, що усунуло бар'єр необхідності пацієнта давати згоду на евтаназію), а нещодавно також людей з депресією та деменцією, а також тих, кому виповнилося 75 років і чиє життя, як проголошують прихильники евтаназії, вже можна вважати здійсненим.

Примас Нідерландів вказує на важливість ватиканського документа "Samaritanus bonus". У ньому чітко нагадуються проблеми, про які не звертали уваги чи мовчали священики у секуляризованих Нідерландах, які суттєво відступили від вчення Церкви про захист життя, створивши гіперіндивідуалістичну мораль для сучасності.

Він також нагадує, що священнослужителі повинні уникати будь-яких жестів, які можуть означати схвалення евтаназії, включаючи перебування з пацієнтом у той момент, коли його вбивають. Хороший душпастирський догляд за людиною, яка хоче пройти евтаназію, вимагає, щоб священик, який супроводжує, чітко сказав, що евтаназія є порушенням невід’ємної цінності людського життя - констатує Кардинал Ейк.

Він додає, що евтаназія тяжкий і безповоротний гріх, вчинений безпосередньо перед зустріччю зі своїм Творцем.

Посилаючись на енцикліку «Veritatis sjaj» Івана Павла ІІ, кардинал наголошує, що справжній священик не веде людей, довірених його пастирській опіці, до того, що часто називають пастирським рішенням у формі компромісу між вченням Церкви та реальністю, а повинен вести їх до істини, також у галузі моралі.

Кардинал Ейк зазначає, що священики повинні молитися з пацієнтом і за нього, прагнучи змінити його серце.

Вони також повинні запропонувати паліативну допомогу як альтернативу та переконатися, що пацієнт не самотній та оточений турботливими людьми.

Він також зазначає, що прохання про евтаназію часто є криком про допомогу. Коли пропонується адекватна допомога, багато людей, які заявили про готовність евтаназії, не наполягають на цьому проханні, оскільки бачать, що оточуючі сприймають їхні страхи та внутрішню боротьбу.

Архієпископ Утрехту підкреслює, що однозначні пояснення, що містяться у документі Ватикану, дуже потрібні у світі, де евтаназія пропагується як добро і право людини.

Він зазначає, що за підрахунками експертів у Нідерландах у наступне десятиліття евтаназія становитиме 8% усіх смертей у цій країні.

Кардинал Ейк зазначає, що виховання культури смерті ставить перед католиками ще один складний виклик: переконати секуляризоване суспільство, що страждання можуть мати сенс, якщо розглядати їх у світлі Христа.

Джерело: Watykan News/ KAI

Переклад і опрацювання власні: https://www.hli.org.pl/pl/newsy/5362-kard-eijk-eutanazja-wyzwaniem-w-zsekularyzowanym-swiecie.html