Про неприпустимість та етичну неприйнятність евтаназії та асистованого самогубства йдеться у декларації Єпископської Конференції Уругваю, опублікованій відразу після завершення Пленарної Асамблеї.
«Завдавати смерть хворому, навіть для того, аби допомогти йому уникнути болю і страждань, навіть, якщо він про це виразно просить, є етично неприйнятним», – йдеться у Декларації Єпископської Конференції Уругваю, опублікованій після завершення їхньої нещодавньої Пленарної Асамблеї.
Документ побачив світ у той час, коли в Уругваї тривають дискусії над проектом про внесення змін до чинного законодавства, якими передбачено можливість евтаназії та асистованого самогубства. Метою ієрархів країни є зробити свій внесок у суспільну дискусію на цю важливу тему.
Представлення документа
Громадськості декларацію переставили єпископ Мільтон Трокколі, Генеральний Секретар Єпископської Конференції, та єпископ-помічник Монтевідео Пабло Журдан, який має медичну освіту. «Ні пацієнт, ні медичний персонал, ні члени сім’ї не мають повноважень вирішувати чи завдавати смерть особі, – йдеться у документі, – така дія є своєрідним вбивством, вчиненим у клінічному контексті».
На сторожі людського життя
Єпископи Уругваю, серед іншого, також вказують на етичну неприйнятність надмірної терапевтичної настирливості, тобто, дій, скерованих на те, аби будь-якою ціною продовжити життя невиліковно хворого, знаючи при цьому, що ці старання не принесуть жодної користі пацієнтові. Ієрархи висловлюють побажання, аби їхня країна завжди приймала, оберігала, сприяла та супроводжувала кожну людську істоту впродовж усього її життя, надаючи необхідну підтримку сім’ям, а також за допомогою паліативної медицини та духовного досвіду.