Deutsch (Deutschland) 
Українська (Україна) 
Русский (Россия) 
Polski (PL) 
English (United Kingdom) 
У періоді карантину реколектант вбачає і можливість загартуватися і приготуватися до чогось нового. «Цей час є часом, аби кожен навчився організовувати свій час – не весь час для роботи, але знаходити час подивитися один одному в очі. Час усвідомити, що є Хтось, Хто єднає нашу сім’ю, Хто дорожить нею, Хто її любить. І цей Хтось – Господь».
У своїй четвертій реколекційній науці о. Андрій Нагірняк запропонував слухачам поглянути на наші домівки як на місце зустрічі із Богом і місце об’явлення Церкви як спільноти вірних. Священник вказав на можливості, які період карантину несе для християнських сімей, та запропонував заглянути у майбутнє, яке настане після «цього дивного періоду». Науку, традиційно, було виголошено після Молебню до Богородиці, який сьогодні відслужив Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав.
Науку о. Андрій розпочав із пояснення, чому ми називаємо наші храми «церквами»: «Бо у них видимо являється Церква як спільнота вірних». Проте Церква, за словами реколектанта, не обмежується стінами храму. Колись храми рятували від навали чужинців, вони ставали місцями сховку і в часи Революцій гідності. Нині храми не є прихистком від вірусу, багато храмів є закриті, серед них і базиліка Святого Петра у Римі. Нині ковчегом, який спасає від небезпеки, є наша домівка. І саме вона, на думку священника, має стати місцем зустрічі людини з Богом, місцем об’явлення Церкви, адже, як писав апостол Павло, Божим храмом, Божою будівлею є людина, спільнота вірних.
Отець Андрій зауважив, що часом людям нелегко зрозуміти Божий задум, хоча інколи так мало треба для спасіння – залишитися вдома: «Чимало побожних людей переймаються, кажучи, що дуже хотіли б прийти до храму. Багато із нас у цей час запитує себе: Як перебути найближчі місяці без храму? Як пережити Пасху?» Проте священник пригадав, що за часів підпілля ми вже переживали цей досвід: «Наші домівки ставали храмами. Чи питали людей, які їхали на заслання, як вони роками будуть там без храмів?» Подібний досвід переживали і українці за кордоном, дуже часто не маючи нагоди відвідати храм УГКЦ.
За словами реколектанта, метою посту є очікування, плекання надії, зосередження на тому, що ми очікуємо. «Зараз час приготовляти своє серце. Зараз є час зрозуміти, що Церква є не лише храмом, але містичним Тілом Христовим. І кожен через молитовне зосередження у власному серці та молитву в сімейному колі долучається до цього Тіла», – сказав священник.
Бути в хаті – це боягузтво чи відповідальність? Чи мила Богові наша спільна із родиною молитва у домашній Церкві? Роздумуючи над цими запитаннями, о. Андрій Нагірняк сказав, що карантин є нагодою для кожної сім’ї бути домашньою Церквою, нагодою проаналізувати, на чому побудована наша сім’я – на камені чи піску?
Продовжуючи науку, священник застановився над можливостями, які «цей дивний час» несе для християнського подружжя. «Подружнє життя, за словами Йоана Золотоустого, є іконою Церкви, малою Церквою. У сім’ї також здійснюється дане у хрещенні кожному священство – через служіння, відречення, дарування любові. У родині батьки є для дітей першими вісниками віри. У цей час карантину маємо також нагоду по-новому подивитися на заповідь пошани до батьків. Не лише діти, але і самі батьки, які покликані бути іконою Небесного Батька. Чи я не спотворюю цієї ікони? Чи свідчу своєю присутністю присутність, любов і турботу Бога?.. Зараз ми особливо покликані до жертовної любові».
У періоді карантину реколектант вбачає і можливість загартуватися і приготуватися до чогось нового. «Цей час є часом, аби кожен навчився організовувати свій час – не весь час для роботи, але знаходити час подивитися один одному в очі. Час усвідомити, що є Хтось, Хто єднає нашу сім’ю, Хто дорожить нею, Хто її любить. І цей Хтось – Господь».
Далі о. Андрій закликав слухачів, особливо тих, які слухають ці реколекційні науки із власних домівок, збиратися усією сім’єю вдома у неділю, щоби святкувати домашню Літургію (або за допомогою трансляції, або молитвою з читанням Святого Письма протягом години). А також пригадав, що у цей час у порожньому храмі священник молиться на Літургії св. Василія Великого «за тих, хто з оправданих причин є відсутній». «Наша родинна молитва стає молитвою Церкви, таїнственно являючи містичне Тіло Христа», – запевнив священник.
На завершення четвертої реколекційної науки о. Андрій Нагірняк знову пригадав про баланс, який дозволяє не впадати у крайнощі. Вірус, за його словами, пройде, і ми, як Лот, Авраам, ізраїльський народ, апостоли, будемо покликані вийти із наших домівок і йти у світ. «Подумаймо про те, як ми знову вийдемо на вулиці, обіймемо один одного. Подумаймо, що наша праця є благословенням, що все те, що ми вважали даністю, є безцінним даром. Подумаймо про те, як ми повернемося у храми, прославляючи Бога і єднаючись із Ним у Євхаристії», – сказав реколектант.
Нагадуємо, що кожного дня у Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві відбувається спільна молитва за відступлення пандемії коронавірусу, за недужих, за медичних працівників, за усе людство. Опісля – реколекційна наука. Від понеділка до п’ятниці о 12.00 служать Молебень за недужих, а у суботу і неділю за подолання пандемії моляться під час Божественних Літургій. «Живе телебачення» здійснює прямі трансляції молебнів задля уможливлення участі у молитві усіх охочих. Прямий ефір можна переглянути з понеділка по п’ятницю о 12:00 на каналі «Живого ТБ» в мережі YouTube або сторінці «Живого ТБ» у Facebook.
http://pcc.ugcc.org.ua/?p=15524
Департамент інформації УГКЦ