Південно-Африканська Республіка: "Мені вирізали матку, і я дізналася про це лише через 11 років"

Я прокинулася після пологів, подивилася на свій живіт і запитала: "Чому у мене весь живіт перемотаний бинтом?"

Мене це не дуже тоді турбувало, бо я щойно народила доньку. Вона була великою дитиною, тому мені зробили анестезію і кесарів розтин.

Мені було 17 років, і через п'ять днів мене виписали з лікарні зі здоровою донькою на руках і величезним шрамом через увесь живіт. Я дізналася про те, що насправді зі мною сталося, тільки через 11 років.

Усе з'ясувалося, коли я захотіла знову завагітніти. Усі ці роки я приймала протизаплідні пігулки, тому не дивувалася, що менструацій не було.

Але тепер я заручилася і хотіла ще одну дитину. Тому я пішла до лікаря.

Він мене оглянув, посадив перед собою, приніс мені води й сказав, що у мене немає матки.

"Це було дуже жорстоко"

Я була в неадекватному стані та нічого не могла зрозуміти: адже я вже мама?!

Я зрозуміла, що матку у мене, мабуть, вирізали, і єдиним випадком, коли це могло статися, були пологи.

Те, що вони зі мною зробили, — дуже жорстоко.

Я звернулася в газети, потім в міністерство охорони здоров'я, і ​​врешті-решт знову прийшла до лікарні, де народжувала доньку, до того лікаря, який чергував у день моїх пологів.

Він не вибачився. Він сказав, що стерилізував мене, щоб врятувати мені життя.

Я так і не зрозуміла, від чого він намагався мене врятувати. Ніяких облікових записів у цій лікарні не було.

Я не одна. Під час розслідування знайшлося ще 47 жінок: деяким з них сказали, що у них ВІЛ-інфекція, але мені нічого такого не говорили. Я просто не розумію, чому вони це зробили.

Лікар сказав мені, що я підписала форму інформованої згоди. Але я не підписувала нічого. Я була тоді неповнолітньою, тому я б не могла цього зробити.

Тоді він сказав, що моя мама, яка була зі мною під час пологів, підписала цю форму. Але мама сказала, що нічого не підписувала також.

Ця новина змінила моє життя.

Закон про стерилізацію у Південній Африці

Дорослі мають право на стерелізацію шляхом хірургічного втручання.

Медики повинні чітко пояснити суть процедури, зокрема, ризики і наслідки

Згоду можна відкликати у будь-який момент.

Пацієнтка має підписати форму на згоду.

До тих, хто не може сам дати згоду, мають застосувати особливі правила.

Джерело: Південноафриканська Комісія з гендерної рівності

Я розійшлася зі своїм нареченим. Я мусіла його відпустити, тому що він дуже хотів дітей, а я більше не могла їх мати.

Коли я зустріла цього лікаря, він мене запитав, чого я хочу.

Я дуже хочу дитину. Коли я цього тижня побачила вагітну колегу, то не могла цього витримати. Моя донька хоче братика або сестричку, і коли ми проходимо повз дітей на вулиці, вона мені каже, щоб я взяла одну і виховала як свою.

У мене залишилися яєчники, тому я вважаю, що лікарня має оплатити мені сурогатну матір.

І ще я хочу, щоб хтось за це відповів.

Як в Південній Африці стерилізують жінок

Гістеректомія: Повна або часткова ампутація матки

Перев'язка труб: Фаллопієві труби перев'язують або блокують

Джерело: Південноафриканська Комісія з гендерної рівності

Не можна допустити, щоб лікарі продовжували таке робити, тому що це грубе порушення наших жіночих прав.

Лікарі повинні знати, що за ними пильно спостерігають, що ми знаємо, чим вони займаються, коли ми лежимо без свідомості.

І ще я хочу, щоб той лікар, який це зробив, попросив вибачення.

Те, як це все сталося - можна подумати, вони просто відрізали палець, тоді як насправді у мене просто вкрали усю мою жіночу сутність.

Я ніколи не зможу з цим змиритися, і мій шрам буде вічним нагадуванням про це.

Бонгекіле Мсібі розповіла про те, що з нею сталося, кореспонденту BBC Клер Спенсер.

Комісія з гендерної рівності з'ясувала, що Клер — одна з 48 жінок, яких без їх згоди стерилізували в державних лікарнях ПАР.

Попри те, що комісія створена законом, її розслідування ускладнювалося тим, що особисті справи пацієнтів зникали, а розслідувачі отримали недружню зустріч від співробітників лікарень.

Комісія також повідомила, що її слідчі відвідали 15 лікарень після того, як правозахисні групи звернули увагу на справи, деякі з яких датовані 2001 роком.

Міністерство охорони здоров'я ПАР поки не відреагувало на доповідь комісії, однак міністр Звелі Мкізе скликав спеціальну нараду, щоби обговорити цю ситуація з членами комісії.