Friends HLILogoHLI Human Life International - Polska
Polski serwis pro-life

Після 23 років шлюбу і маючи семеро дітей, канадієць прийняв рішення залишиту сім’ю та дітей, щоб “перетворитися” в дівчинку – бо він так себе відчував. Навіть знайшлися люди, які погодилися його “вдочерити”.Після 23 років шлюбу і маючи семеро дітей, канадієць прийняв рішення залишиту сім’ю та дітей, щоб “перетворитися” в дівчинку – бо він так себе відчував. Навіть знайшлися люди, які погодилися його “вдочерити”.

Знайомтеся! Це – Стефоні Волшт (Stefonknee Wolschtt). У свої 46 років канадський чоловік-трансгендер не тільки вирішив змінити гендер, але й вік – йому вже шість років! Хоча спочатку він планував стати 8-річною дівчинкою.

 

І це не фейк! Про це пише багато авторитетних видань, зокрема британська газета The Independent.

Після 23 років шлюбу і маючи семеро дітей, канадієць прийняв рішення залишиту сім’ю та дітей, щоб “перетворитися” в дівчинку – бо він так себе відчував. Навіть знайшлися люди, які погодилися його “вдочерити”.

Тож моє питання наступне: чи є межа абсурду в питанні гендерної політики?

І якщо ви думаєте, що це жодним чином не стосується України, то це велика помилка. Адже вже зараз визначене в українському законі поняття “гендерної рівності” як рівності прав і можливостей жінок і чоловіків часто помилково трактується, як “рівність гендерів”. Маніпуляції пов’язані з різним тлумаченням поняття “гендер”, яке найчастіше трактується не як “стать”, а як соціально закріплені ролі, притаманні жінкам або чоловікам, які особа сама може обирати шляхом самоідентифікації. Тобто так само, як це зробив пан (чи вже пані) Стефоні Волшт.

https://storage1b.censor.net/images/e/6/3/f/e63f743b57838d50333f76da313a8452/original.jpg

Тож чи права пані Катерина Левченко, Урядовий уповноважений з питань гендерної політики, коли каже, що гендерна рівність не суперечить сімейним цінностям? Якщо в розумінні чинного українського закону – то так, а якщо в загальноприйнятому тлумаченні поняття “гендер” (яке вона і наводить у своєму радіоінтерв’ю), то на прикладі Стефоні Волшт бачимо, що такого змісту гендерна політика все ж таки руйнує сімї та залишає дітей без батьків. Адже замість необхідної психологічної чи іншої допомоги трансгендерна людина заохочується державою до зміни гендеру чи навіть статі.

А далі постане питання сексуального насильства та захисту приватності інших дівчат, коли вже 50-річний чоловік-транссексуал Стефоні Волшт “підросте” до шкільного віку, знов піде навчатися та, звісно, буде відвідувати туалети і роздягальні для дівчат відповідно до обраного ним гендеру.

Отже, пропоную кілька тез з мого виступу під час круглого столу у Верховній Раді, щоб розібратися з тим, яка саме політика гендерної рівності необхідна Україні?

1. Серед учасників цієї дискусії немає жодної людини, яка проти рівності прав і можливостей жінок і чоловіків, та жодної людини, яка підтримує домашнє насильство проти жінок, чоловіків або дітей. У цьому питанні ми всі однодумці: і науковці, і церкви, і громадські активісти, і політики, та можемо співпрацювати на цих спільних засадах.

2. Але нас розділяють маніпуляції з поняттями. Насамперед, що саме ми розуміємо під “гендером” і “гендерною рівністю”?

3. Урядовці вірно кажуть про необхідність дотримуватись визначень, наведених у Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Але водночас вони самі використовують визначення поняття “гендер”, яке не передбачено та суперечить цьому Закону, говорячи не про жіночу і чоловічу стать, а про різноманітні соціальні ролі, яких є десятки.

4. Потім ці урядовці починають боротися з “гендерними стереотипами”, зокрема в освіті. З’являються сумнівні висновки антидискримінаційної екпертизи МОН, де заперечується важливість повних сімей, а також шкільні підручники, де старшокласникам доволі нав’язливо пропагують одностатеві сексуальні стосунки та навіть інцест.

5. Закон не дає визначення гендерних стереотипів, але деякі урядовці починають трактувати їх на власне розуміння. І навіть якби було таке визначення у Законі, то треба спочатку розібратися, чи всі ці стереотипи є поганими. Наприклад, розуміння об’єктивного біологічного факту слабкості жінки порівняно з чоловіком дає підстави змалку виховувати в хлопців неприпустимість підняття руки на дівчат. Хіба це не є доброю культурною традицією та позитивним стереотипом, який слугує профілактикою насильства проти жінок?

6. І саме поняття “гендер” часто отримує зовсім інше тлумачення, ніж визначений Законом зміст гендерної рівності. Як приклад, у методичних матеріалах до антидискримінаційної експерти МОН підручників і освітніх програм, а також у Стамбульській Конвенції. Ці маніпуляції з поняттями спотворюють визначене у Законі розуміння гендерної рівності, яке часто перетворюється на зовсім інше – на “рівність гендерів”.

7. До яких наслідків таке спотворення змісту понять може привести? Негативні приклади Канади і США свідчать про збільшення загрози сексуального насильства проти дівчат і жінок, коли адміністрації шкіл, університетів і інших публічних установ дозволили хлопцям і чоловікам, які відчувають себе жінкою, відвідувати жіночі туалети і роздягальні. Це спричинило судові позови скривджених дівчат і жінок про захист приватності та про забезпечення їхньої безпеки від сексуальних домагань чоловіків-трансгендерів.

Пропозиції:

1) чітко визначити, що представники влади та Українське суспільство погоджуються з необхідністю впроваджувати не “рівність гендерів”, а рівність прав і можливостей для жінок і чоловіків, як це передбачено Законом;

2) не ратифіковувати жодних міжнародних договорів, які визначають “гендер” інакше, ніж жіноча та чоловіча статі, а для уникнення термінологічних маніпуляцій в законодавстві України краще використовувати поняття “стать”, “статева рівність” чи “рівність за статевою ознакою”;

3) брати до уваги позитивний досвід від західних демократій, а не негативний.

Автор: Максим Васін

Джерело: Сensor Максим Васінп равозахисник, виконавчий директор Інституту релігійної свободи