«Бути матір'ю мешканця неба». Karol de Foucauld жінкам, які втратили дитину

Моя Кохана, не сумуй, але повторюй за Пресвятою Богородицею: Велике вчинив мені Господь, блаженною будуть називати мене покоління. Так, благословенна... Яке це благословення бути матір'ю мешканця неба! Яка честь і щастя!» – запевняє Karol de Foucauld свою сестру Marie de Bli, яку він називає Мімі, у листі від 12 лютого 1900 року, написаному в Назареті, де він жив як відлюдник.

Молода мати щойно втратила Регіса, свого сьомого сина. Слова Karola можуть втішити всіх матерів, які пережили такі величезні страждання

Моя дорога Мімі,
Я щойно отримав вчорашню телеграму... Ви, мабуть, відчували горе через смерть цієї дитини. І я вам теж співчуваю.

Однак я зізнаюся Тобі, що відчуваю глибоке захоплення і вдячну насолоду, коли думаю, що Ти, моя маленька сестро, бідна мандрівниця в паломництві на цій землі, є матір'ю святого... Що Твій син, якому Ти дала життя, знаходиться в цьому прекрасному раю, до якого ми прагнемо, за яким ми зітхаємо.

В одну мить він став найбільшим серед своїх братів і сестер, більшим за своїх батьків, більшим за всіх смертних. О! Він мудріший за всіх мудрих!

Все, що ми сприймаємо як таємницю, він бачить ясно... Чого б ми не бажали, він цьому радіє. Ціль, до якої ми так прагнемо ціною довгого, сповненого боротьби і страждань життя, він досяг з першого кроку (...).

Ваші діти, що залишилися, намагаються дістатися до своєї небесної батьківщини, сподіваючись, що вони її досягнуть, але без впевненості та загрози, що їх можуть викинути звідти назавжди. Вони, безсумнівно, досягнуть цього, але ціною цього буде велика боротьба й біль у цьому житті й, можливо, після тривалого періоду чистилища.

Він, цей ангел-охоронець вашої родини, досяг небесної батьківщини одним польотом, без страждань і без непевності, завдяки щедрості нашого Господа Ісуса, насолоджується вічністю бачити Бога, Ісуса, Пресвяту Богородицю, святого Йосифа та безмежну радість. обраних.

Як сильно він повинен любити вас! Ваші інші діти, так само як і ви, можуть розраховувати на його дуже ніжний захист і мати святого в родині. Яке ж це благословення бути матір’ю небесного мешканця! Яка честь і щастя!

Повторюю, я приходжу в повний захват, коли думаю про це. Якщо мати святого Франциска вважалася щасливою через те, що за життя пережила канонізацію свого сина, то ти щасливіший у тисячу разів!

Ти з такою ж певністю, як і вона, знаєш, що твій син — святий на небі, і ти знаєш це з першого дня цього улюбленого сина, не дивлячись, як він, прагнучи слави, проходить весь шлях болю. Як же він вам за це віддячить!

Ваші інші діти разом із життям отримали надію на небесне щастя, а водночас і стан, підданий багатьом стражданням. Йому з першої миті була дана реальність небесного щастя, без невпевненості, без очікування, без жодної домішки труднощів.

Кохана моя, не сумуй, але повтори з Пресвятою Богородицею: Великі справи вчинив мені Господь, блаженною будуть називати мене покоління. Так, блаженна, бо ти мати святого, бо той, кого ти носила в утробі, тепер сяє славою вічною.

Брат Karol від Ісуса

[Za: aleteia.org.pl]

Переклад і опрацювання власні