Доповідь, опублікована цього місяця Комітетом ООН з прав людей з інвалідністю. Імплементація Конвенції ООН про права людей з інвалідністю в пункті 16 чітко говорить:
Комітет із занепокоєнням відзначає; (b) що соціальне сприйняття людей із синдромом Дауна та іншими вадами як менш цінних, ніж інші, сприяє високому рівню вибіркового переривання вагітності після пренатальної діагностики синдрому Дауна чи інших обмежень.
Це занепокоєння щодо людей із синдромом Дауна, висловлене Комітетом з прав людей з обмеженими можливостями, з’являється у висновках доповіді про практику, розроблену в Бельгії. Це дивовижний захист людей з обмеженими можливостями та критика практик абортів, які проводяться в результаті передімплантаційної генетичної діагностики, які широко використовуються як євгенічні практики.
Ці заяви вражають, оскільки Організація Об’єднаних Націй протягом багатьох років сприяла розширенню політики контролю за народжуваністю та репродуктивного здоров’я, яка надає пріоритет доступу до безкоштовних абортів.
Прикладом такого ставлення є конференція в Бухаресті, яка увінчала Всесвітній рік народонаселення в 1974 році і пропагувала ідею, що маленька сім'я - це щаслива сім'я. На цій самій конференції Джон Д. Рокфеллер III, сприяний Організацією Об’єднаних Націй, звернувся до делегатів, заявивши, що планування народонаселення має бути фундаментальною частиною будь-якої сучасної програми розвитку, визнаної та прийнятої лідерами націй.
Саме на цій конференції опозиція з боку деяких країн Південної Америки та Алжиру завадила спробам затвердити план дій у сфері народонаселення світу, який був явно євгенічним.
Наступні конференції, проведені в 1990-х роках, також торкалися питання контролю чисельності населення. Зокрема, Пекінський саміт жінок у 1995 році, під час якого Гілларі Клінтон, рішуча захисниця абортів, заявила, що аборти мають бути безкоштовними до останнього дня вагітності (тобто до пологів).
Організація Об’єднаних Націй, у звіті Кіссінджера, також сприяла поширенню методів контрацепції серед бідних людей, а також поставила допомогу на розвиток в залежність від прийняття національними урядами політики, пов’язаної з просуванням контрацепції та абортів.
У 1960-х роках ООН почала використовувати термін сексуальне здоров’я та права як семантичну маску для правового обґрунтування своїх програм. ООН також сприяла проведенню міжнародних конференцій, організованих Фондом народонаселення ООН (UNFPA), натхненних неомальтузіанством, тобто з чіткими намірами сприяти зменшенню передбачуваного глобального перенаселення.
Використання терміну безпечний аборт було інструментом впровадження проабортного менталітету в програми всіх урядів. Зростанню кількості абортів в Іспанії сприяли дії агентств ООН. Сьогодні кількість абортів, зареєстрованих в Іспанії у 2023 році: 103 097 абортів, що на 4,8% більше, ніж у попередньому році.
Біоетична оцінка
По-перше, використання терміну безпечний аборт є неприйнятною мовною маніпуляцією. Аборт ніколи не є безпечним, оскільки він є насильницькою агресією проти вагітної жінки та її дитини, що спричиняє смерть останньої та наслідки для матері, як чітко показало дослідження.
З іншого боку, поширення антинаталістської культури, яку пропагує ООН, лише сприяло визнанню абортів як іншого методу контрацепції, який сприяє контролю за популяцією, що є метою, яку неодноразово проголошувала ця організація. У зв’язку з цим узагальнення методів пренатальної та доімплантаційної генетичної діагностики стало потужним інструментом євгеніки, який припиняє життя ембріонів і плодів, уражених будь-якою інвалідністю.
Сьогодні заява Комітету ООН з прав людей з обмеженими можливостями, яка підкреслює цінність людей з обмеженими можливостями та відкидає дискримінацію щодо них, різко контрастує з політикою, яку ООН просувала в усіх сферах з 1970-х років.
Люди з синдромом Дауна або будь-якою іншою інвалідністю заслуговують на визнання їх особистої гідності, як і будь-яка інша людина, і на повагу до їхнього життя. Але вони не єдині: мільйони абортів у всьому світі щороку становлять неприпустимий напад на гідність і права людини, які ООН має захищати.
Залежні, хворі чи інваліди заслуговують на турботу та повагу до їхньої гідності, яка притаманна кожній людині. Те, як сучасна цивілізація ставиться до цих людей, є яскравим показником морального рівня її громадян. Захист прав людини, таких як право на життя, є мандатом, який ООН має просувати як пріоритет не лише у випадках інвалідності, але й захист гідності та прав, на які заслуговує кожна людина.
Джерело: Bioethics Observatory USA, згідно з ст. Хуліо Тудела – з Інституту наук про життя Католицького університету Валенсії
Переклад та редагування власні