Британська палата громад проголосувала за заборону тиску на жінок, які бажають зробити аборт. Заборонено роздавати листівки, молитися тощо на відстані 150 метрів від медичного закладу. Це «зони безпечного доступу». Що це означає для активістів захисту життя??
– Це показує, як працює цивілізація смерті. Вбивство дітей повинно відбуватися без свідків, мовчки, під захистом закону. Правда про життя людини від зачаття була відкинута законом. Сьогодні робиться все, щоб жінка, яка вирішила зробити аборт, не дізналася цю правду. Страшно, що демократична влада в жодній іншій сфері суспільного життя навіть близько не наближається до такої ретельної фальсифікації реальності та покарання громадян, які лише намагаються донести до інших об’єктивну правду: беззахисних людей вбивають у медичних закладах. Єдина їхня провина в тому, що вони небажані. Вони не були заплановані, вони повинні померти.
Безпосереднім приводом для зміни законодавства стала резонансна у Великій Британії справа про виправдання судом двох осіб, звинувачених у завданні шкоди центру абортів і пацієнтам. Виявилося, що отць Шон Гоф та Ізабель Вон-Спрюс(Ks. Sean Gough i Izabel Vaughan-Spruce) порушили наказ про захист громадського простору, а їхні дії були розцінені як залякування жінок. У Польщі протягом багатьох років аборти в більшості випадків заборонені. Які методи використовує рух за життя на Заході??
– Важко порівнювати Польщу із західними країнами. На щастя, ми ще не створили заклади під назвою «медичні заклади», де єдиним способом лікування є аборт. Було очевидно, що прихильники життя стояли під цими закладами, молячись; вони намагалися привернути увагу жінок, які бажають скористатися їхніми послугами. Те, що їм це заборонено, є дуже показовим. Держава, яка діє таким чином, свідомо підтримує вбивство своїх найменших громадян.
У русі захисту життя на Заході я спостерігаю заходи, які в першу чергу спрямовані на те, щоб усвідомити жінкам, що аборт — це припинення життя дитини. Після цього ви вже не стільки не вагітна, скільки мати... мертвонародженої дитини. Тому я б не назвала це боєм, який асоціюється з війною. Я не вживаю військових термінів. Це більше стосується роботи над основами, показу краси життя. Освіта про те, коли це починається. На жаль, навіть ці методи впливу, абсолютно нормальні в діяльності всіх громадських рухів, заборонені державним законодавством. Проте люди, які займаються pro-life, роблять усе, щоб донести до жінки правду.
– Коли ми разом із чотирма друзями засновували фонд One of Us Foundation, ми хотіли, щоб жінка не боялася звернутися до нас за допомогою, не боялася осуду чоловіків лише тому, що вона думає про аборт або вже його зробила. Це було ключем до того, які методи ми обираємо. Бо якщо рух за життя не для жінок, то для кого він?
Зараз деякі організації демонструють у публічному просторі дуже агресивні зображення абортів; вони використовують неприйнятну для мене мову, в якій жінка є злом і має бути покарана ув'язненням. Вони не враховують той факт, що найчастіше жінка є найбільшою жертвою рішення, яке її партнер або чоловік змусив її уникнути відповідальності батьківства. Я дуже вдячна жінкам, які мають мужність народжувати в ситуації самотності та покинутості. Материнство-одиначки справді дуже складне.
-Ви зробили заяву про те, що рух допомагає постраждалим від повеней, тому що він захищає кожне життя. Можливо, якби ви частіше займалися доглядом за новонародженими, вас би цінували більше?
– Польська Федерація Рухів за Життя об’єднує майже 40 організацій, які роблять багато для вже народжених дітей, наприклад, будинки для одиноких матерів. Пелюшки та підгузники, які ми розповсюджуємо, налічують десятки тисяч. Я пишаюся тим, що багато людей помічають і підтримують нашу роботу. Вони розуміють, як і ми, що тільки життя має майбутнє.
Джерело: PFROŻ/ Przewodnik Katolicki nr 40
Переклад та редагування власні- Ніна Падун