Гендерно-нейтральне виховання – найбільш чудернацька фікція нашого часу. Прирівняти його можна хіба до міфу про шкідливість глютену чи науковий ступінь Грети Тунберг, та й то, ці два міфи не будуть нести такої значної шкоди, як виховання дітей під впливом новомодної істерії довкола ідентичності.
Насамперед, прояснимо термінологію. Гендерно-нейтральне виховання – це принцип невтручання у процес статевої самоідентифікації дитини. Це коли педагоги (або батьки) не нав’язують дитині соціальних ролей стереотипно прив’язаних до статі. Звучить не погано, еге ж? Що це означає на практиці?
Прихильники гендерно-нейтрального виховання розділяють біологічну стать і гендер, як два різних поняття. Біологічна стать – це, мовляв, наявність первинних статевих ознак, певного виду геніталій (пеніс або вагіна), а от гендер – це те, як людина себе ідентифікує, як почувається, як хоче, щоб її сприймали у суспільстві. І гендер далеко не завжди збігається зі статтю. Він є результатом виховання.
Від цього нічим не підтвердженого припущення виникла ідея виховувати дітей «нейтрально», не розповідаючи їм про різницю в статі і даючи можливість обирати ким бути. Ця істерія доходить до верхівки і уже міністри та депутати волають про насильство над дітьми, яких «заганяють у пастку гендерних стереотипів і соціальних ролей» і про те, що з цим треба негайно боротися на державному рівні.
І це найбільш антинаукова маячня, яку лиш можна було вигадати!
Я розповім вам про науково підтверджені дослідження і цікаві експерименти.
Стать – це не лише пеніс, або вагіна. Спрощуючи поняття статі до первинних статевих ознак, антипедагоги доводять власну некомпетентність і незнання основ фізіології та нейробіології. Стать закладається у дитини у період внутрішньоутробного розвитку. Саме тоді формується основна статева ознака – МОЗОК. Науково доведено, що за своєю структурою мозок чоловіка відрізняється від мозку жінки. І забудьте про оті феміністичні картинки де дві копії мозку, підписані як «Чоловічий» та «Жіночий», щоб продемонструвати, що різниці немає зовсім. Це брехня і маніпуляція.
Мізерний відсоток дітей (близько 1%), народжуються з хибою мозку. Це відбувається внаслідок гормонального збою в організмі матері, яка продукує надлишок жіночих, або чоловічих гормонів, виношуючи дитя. Унаслідок такого збою, мозок маляти формується не відповідно до біологічної статі. Але це виключення. Не норма. Рідкість. Аномалія.
99% дітей народжуються з нормальним мозком, який відповідає за структурою і будовою їхній біологічній статі. Що це означає? А те, що такий мозок продукує саме ті гормони, які роблять хлопчика – хлопчиком, а дівчинку – дівчинкою. І виховання тут ні до чого!
Численні дослідження і експерименти довели, що гормональний вплив і активність певних ділянок мозку робить хлопчиків більш схильними до агресивної поведінки і спричинює їхній інтерес до техніки, автомобілів, роботів, пізнання того, як влаштований світ. Жіночі гормони і активні центри у жіночому мозку роблять дівчаток більш схильними вибудовувати соціальні зв’язки та мати більш м’який характер. Ми зараз говоримо про статистику (це уточнення для охочих розповісти про агресивних дівчаток, які граються машинками. Такі дівчатка є, але вони не гендерні фрики, а просто мають певні риси характеру та певний темперамент).
Експеримент з гендерно-нейтральним вихованням у канадській школі провалився. Діти продовжували називати себе Він і Вона та гратися у звичайні хлопчакові і дівчачі ігри. І лише під тиском з боку вчителів, які вирішили продовжити експеримент, діти почали приміряти на себе й інші, не властиві їм ролі. Чи щасливішими від цього стали діти – питання відкрите, бо деякі батьки забрали засмучених і переляканих дітей із експериментальних класів. Але керівники проекту звісно ж щасливі.
Експеримент із зеленими макаками, які ну зовсім ніц не знають про людські соціальні стереотипи і ролі, показав, що стать – це мозок. Перед макаками висипали купу іграшок і знаєте що? Правильно, самиці розібрали лялечок, ведмедиків і трохи машинок, а самці похапали лише техніку і рогатки. Антипедагоги були б у відчаї від такого. Але, вони книжок не читають і в доказову науку не вірять.
Найбільш страшний експеримент на живій дитині розпочався у 1966 році, коли в Канаді народився хлопчик, якому внаслідок невдалої операції пошкодили пеніс. Психотерапевт і сексолог Джон Мані (який вірив у те, що стать виховують а не народжують) , переконав батьків хлопчика здійснити зміну статі і виховувати його як дівчинку. Хлопчикові зробили ряд операцій і проводили гормональну терапію. Ідеальною обставиною в експерименті було те, що у дитини був одно яйцевий брат-близнюк. Тож, було з чим порівняти результат від цих дій. До 10 років штучно створена дівчинка інстинктивно поводилася як хлопчик, не зважаючи на усі зусилля батьків, не носила суконь і не гралася ляльками. У 14 років остаточно вирішила, що вона є хлопчиком. Маючи ряд психологічних травм через своє скалічене терапією тіло і тиск батьків та доктора Мані, дитина висловлювала суїцидальні пориви. У юному віці хлопець остаточно повернув собі стать, адаптувався у школі, згодом одружився. Його брат-близнюк покінчив із собою через важку депресію, а сам піддослідний убив себе у віці 38 років, так і не впоравшись із психічним та фізичним каліцтвом.
Усе це доводить, що гендерно-нейтральне виховання – не більше, аніж данина моді. Усі ці діти закордонних селебрітіс – хлопчики у сукнях і хлопчакуваті дівчатка, це не вільні від стереотипів щасливчики, а майбутні пацієнти психлікарень.
40% людей зі статевою дисфорією (не визначених чи тих, хто має відмінний від статі гендер) – потенційні самогубці з клінічною депресією. Це колосальна цифра, яку варто запам’ятати.
Ті, хто волають про нещасливу жіночу долю біля кухонної плити, застрягли у 19 столітті. Сьогодні ніхто не силує дівчаток бути куховарками, ніхто не забороняє хлопчикам ставати візажистами. Сьогодні нормальні люблячі батьки не нав’язують дітям соціальних ролей. Зате батькам нав’язують антинаукові теорії і проводять дуже страшні та дивні експерименти над дітьми. Для чого? Питання відкрите.
Що робить відсутність таких нібито шкідливих гендерних стереотипів з психікою особистості на стадії її формування? Штучно позбавляючи дитину базових орієнтирів, як то соціальні ролі чоловіка та жінки, ми не зрощуємо надлюдину, здатну самостійно опанувати сакральні істини, ні. Ми натомість, вибиваємо з-під її ніг той твердий грунт на котрому мали би вибудовуватись її переконання, вподобання і риси характеру, моделі взаємодії із соціумом і представниками протилежної статі. Виховуючи дитину без орієнтирів на її стать, ми не робимо її щасливішою і вільнішою. Ми просто залишаємо пробіл у надважливій історії про світ і буття у ньому. Дитина змушена буде заповнювати його тим, що дасть їй інше оточення, як то однолітки, мас-культура і пропаганда.
Останнє напевно посміхне любителів стверджувати, що подивившись на гей-парад, дитина не стане геєм. Та й зрештою, сам початок цієї статті прямо говорить про те, що перевиховати фізично здорову дитину у протилежну стать – марна затія. Наврядчи можливо нав’язати нетрадиційну орієнтацію дитині, яка має мозок, сформований відповідно до її біологічної статі, еге ж? І так і ні.
Виховання не може змінити статеву самоідентифікацію, пропаганда, як частина виховного впливу, також не може змінити її, але цілком спроможна вибити орієнтири з-під ніг несформованої особистості і розхитати її систему цінностей, змусивши сумніватися у тому, чи «все аж так однозначно». Соціологічні опитування у Британії та Швеції дали приголомшливі цифри зростання показників гендерної дисфорії серед підлітків і зокрема чоловіків 18-24 років. Якщо відкинути ймовірність того, що людство має епідемію вродженого гомосексуалізму, тоді що це, як не продукт пропаганди, штучно створеної моди на «небінарність»? Чи усі ці підлітки врешті стануть трансгендерами або гомосексуалістами? Не факт. Але чи матимуть вони психологічні проблеми, що випливатимуть із неможливості самоідентифікувати себе відповідно до вродженої статі? Безперечно!
Модні тенденції розмивання біологічно неспростовних фактів на зміну штучним конструктам не дбають про психологічне благополуччя соціуму. Це прозвучить дико для адептів «21 століття» і «європейських» цінностей, але зазвичай, щоб виховати психологічно цілісну і здорову людину, достатньо здорової сім’ї з люблячими татом і мамою. Без жодної боротьби з архаїчними стереотипами.
Єндрик Єва, Кабінет експертів